Природно-ресурсний потенціал світової економіки

ТЕМА  2.

1. Природно-ресурсний потенціал світової економіки

Однією з центральних проблем світової економіки є проблема забезпечення населення Землі необхідними природними ресурсами в даний час і у віддаленій перспективі. Ця проблема набуває особливої актуальностi у міру виснаження багатьох видів природної сировини і загострення глобальної енергетичної, сировинної та продовольчої кризи.

Під природними ресурсами розуміють ті елементи природи, що використовуються в господарській діяльності, і якi є засобами існування людського суспільства: земельні ресурси, корисні дикі рослини і тварини, корисні копалини, вода (для водопостачання, зрошення, промисловості, транспорту, енергетики), сприятливі кліматичні умови. Природні ресурси - це просторово-часова категорія, їхній обсяг різний у різних країнах і на різних етапах розвитку світового господарства. У науці і на практиці при визначенні природно-ресурсних запасів прийнято виділяти кілька категорій по ступені їхньої технічної й економічної доступності, а також вивченості. По-перше, це доступні (реальні чи доведені) запаси - обсяги природних ресурсів, що виявлені сучасними методами розвідки чи дослідження, технічно доступні й економічно рентабельні для освоєння. По-друге, це потенційні (ймовірні чи загальні) запаси - ресурси, виявлені на основі теоретичних розрахунків чи попередніх обстежень і, якi включають крім точно встановлених запасів і ту їхню частину, що у даний час освоїти не можна по технічним чи економічним причинам. Потенційні ресурси, таким чином, - цє ресурси майбутнього, їхнє освоєння залежить від технічного прогресу.

Крім вищезгаданого підходу до класифікації природних ресурсів їх можна по ознаці вичерпування поділити на двi групи: вичерпні i невичерпні. Потреба в ресурсах першої групи з боку виробництва чи для організації сприятливих умов iснування людини значно перевищує їхні обсяги і швидкість природного вiдновлення. У результаті настає виснаження запасів цих ресурсів. Оскільки в цій групі знаходяться ресурси з неоднаковими швидкостями й обсягами формування, можна провести їхню додаткову диференціацію на:

- непоновлювані (вичерпнi), до яких відносять усі види мінеральних ресурсів, а також земельні ресурси;

- поновлювані, до яких належать ресурси рослинного і тваринного світу;

- відносно поновлювані, поновлення яких відбувається в менших обсягах чим їхнє споживання. До цієї групи належать деякі дефіцитні природні багатства, наприклад, лісу зрілого віку, водні ресурси в регіональному аспекті.

До невичерпних ресурсiв належать кліматичні ресурси (сонячна радіація, атмосферні опади, енергія вітру) і водні ресурси планети, що проте розподілені нерівномірно між різними країнами і регіонами.

Земельні ресурси.

Земельні ресурси в їхнiй звичайнiй природнiй формі - це матеріальна основа, на якій відбувається життєдіяльність людського суспільства. Класична політекономія і марксизм відносили землю до одного з найважливіших факторів виробництва. Без землі, без території немає і не може бути взаємодії людей, що складають суспільство, і самого їхнього життя. З одного боку, земля - це простір, на якому існує людство, а, з іншого - це головний фактор виробництва в сільському господарстві, де створюються продовольство і сировина. Земля, покрита лісом, є джерелом одержання деревини, а надра землі містять різні види мінеральної сировини.

Приведемо деякі дані, що характеризують земельнi територiї, якi використовуються у першу чергу для сільського господарства. З загальної площі поверхні Землі в 510 млн.кв.км на долю суші приходиться 149 млн.кв.км (29,2%), інше складають океани і моря. Загальна площа земельних ресурсів світу дорiвнює 129 млн. кв. км, чи 86,5% площі суші (інше складають крижані пустелі Арктики й Антарктики). Сільськогосподарські угіддя займають 51 млн.кв. км, а покриті лісом площі - 38 млн.кв.км. У складі сільськогосподарських угідь рілля і багаторічні насадження складають 13,4 млн.кв. км (26,3%), косовиці і пасовища - 37,4 млн. Таким чином, у середньому на душу населення у світі приходиться 0,3 га ріллі - основного джерела одержання продовольства. В післявоєнні роки відзначалася тенденція до збільшення площі ріллі в окремих країнах, незважаючи на те, що частина сільськогосподарських земель відчужувалася для потреб промисловості, транспорту, міського господарства. Однак за останні роки площі ріллі скорочуються абсолютно, не говорячи вже про відносне скорочення (на душу населення), у зв'язку з зростанням населення, особливо в країнах, що розвиваються. В окремих країнах є великi розбiжностi у площi ріллі на душу населення. Так, у США на душу населення припадає 0,67 га ріллі, в Австралії близько 2 га, на Україні - 0,63 га, у ФРН - 0,12, у Великобританії - 0,11, у Японії - 0,03 га.