Проблеми фінансування діяльності ЗВО в Україні

Біла Г.С.

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
(Україна)

Проблеми фінансування діяльності ЗВО в Україні

Світова практика свідчить, що наука – це провідна галузь, що забезпечує розвиток суспільства та забезпечує відповідну частку ВВП. Проте наука як стратегічна складова є характерною рисою економіки України.

Сьогодні академічні та науково–дослідні установи мають здійснювати або підтримувати інноваційну діяльність. Завдяки використанню цієї можливості, отримується позитивний вплив на ефективне здійснення академічними закладами основного призначення – формувати нові знання та компетенції у певній галузі.

Якщо реалізовувати інноваційні продукти, бюджетна установа має гарантії на отримання додаткових засобів, щоб проводити дослідження, купувати обладнання, збільшувати заробітну платню. Це забезпечує успішну діяльність закладу, коли бюджетне фінансування є недостатнім, проте важливим є те, що, лише впроваджуючи розробки в практичне використання та виявляючи попит на них, можна довести їх актуальність і належний рівень новизни.  

Навіть в ідеальній ситуації, коли бюджетні ресурси повністю забезпечують діяльність установи, існує необхідність у чіткому дотриманні відповідного співвідношення частин: суто дослідницькі проекти і роботи, які направлені, щоб реалізовувати отримані прикладні результати та їх комерціалізація. Це співвідношення визначає керівництво та науковий актив закладу спираючись на ключові показники та активність.

Робота по створенню інновацій і комерціалізації розробок в ЗВО передбачає декілька складових, три з яких найбільш важливі. Потрібно так організувати дослідження, щоб хоча один, а ще краще декілька часткових результатів фундаментальних робіт виходили на прикладні дослідження, що зорієнтовані на подальшу дослідно–конструкторську роботу. Слід планомірно досліджувати і освоювати світовий ринок наукомісткої продукції за основними науковими напрямами інституту. Важливо також організувати зарубіжну мережу по реалізації наукомісткої продукції і, звичайно, за новими розробками формувати вітчизняний ринок [1].

Звісно, одне покладання на кошти держави не забезпечить високий рівень науковим дослідженням. Проте, щоб бізнес почав підтримувати наукові дослідження, необхідно забезпечити виробництво сприятливими умовами: інтелектуальна власність і права на неї мають бути забезпечені захистом, мають регулюватися товарний ринок, правила конкуренції, фінансовий ринок, система оподаткування та корпоративний менеджмент, звітність.

Щоб забезпечити інноваційний розвиток України треба впроваджувати заходи, що розширюють джерела та створюють умови, щоб залучати додаткові позабюджетні кошти, які фінансують пріоритетні напрями наукової діяльності. Відбувається залучення цих коштів, проте, щоб збільшити їх обсяги, треба подолати бар’єри, вдосконалюючи правовий режим поняття «власні надходження» бюджетної наукової установи. Визначальна частина інновацій – це фундаментальні та прикладні наукові дослідження, великий об’єм яких виконують ці заклади. Основне формування власних надходжень бюджетні наукові установи здійснюють, розробляючи науково–дослідні та науково–прикладні роботи, закладені в господарських договорах, щоб реалізувати результати цих робіт, при цьому виконуючи планові роботи, які фінансуються з бюджету [2].