Зовнішня інфраструктура підприємства. Страховий ринок

Зовнішня інфраструктура підприємства

Страховий ринок

Фінансовому ринку відводиться одна із головних ролей у забезпеченні сталого розвитку економіки країни. Саме тому його розвиток, і в тому числі розвиток кожної його структури, є досить важливим. Однією з таких складових фінансового ринку є страховий ринок. Страховий ринок визначається як система економіко-правових відносин між покупцями, продавцями послуг із страхування та перестрахування та їхніми посередниками, у результаті яких здійснюються мобілізація, розподіл і перерозподіл грошових коштів. Основними завданнями страхового ринку є: - забезпечення стабільного функціонування суб’єктів господарювання в умовах невизначеності й ризику; - озброєння уповноважених органів інструментами економіко-страхової політики. Розвиток ринку послуг страхування можна віднести до одних з необхідних частин ринкової інфраструктури, адже він тісно пов’язаний з іншими ринками. Такими ринками, наприклад, є ринок ЦП та капіталу, споживчий ринок, ринок засобів виробництва, ринок праці та робочої сили. За допомогою страхування можна стимулювати ділову активність підприємців і саме тому в економічно розвинених країнах воно набрало широкого розмаху.

Завдяки тому, що страхування забезпечує й підтримує рівень життя й добробуту як окремої людини, так і окремої групи людей, його можна вважати інструментом як фінансового, так і соціального захисту населення. Це проявляється в тому, що страхування в умовах ринкової економіки є основним з інструментів, який забезпечує фінансовий захист інтересів громадян від непередбачуваних подій, що призводять до часткової та повної втрати майна, працездатності та здоров’я, появи інших витрат, пов’язаних громадянською відповідальністю. Страхування є своєрідним фінансовим стабілізатором, важливим у розвитку підприємництва, виробничих галузей, ринкових відносин, державної економіки. Отож, страхування може виступати фінансовим стабілізатором на мікро- і макрорівнях. На макрорівні це відбувається завдяки оперативному відшкодуванню понесених збитків і відновленню процесу виробництва. На макрорівні забезпечується безперебійне відтворення економічного розвитку.

Страховий ринок в Україні значно відстає від розвинених країн. Така ситуація пояснюється тим, що Україна – країна з економікою, що розвивається з такими проблемами, як низький рівень доходу населення, низький рівень розвитку бізнесу, низький рівень довіри населення до фінансових установ та інші. Регулювання страхової діяльності на законодавчому рівні можна вважати боротьбою держави за «моральну безпеку» своїх громадян. В Україні страхова діяльність регулюється Конституцією України, Міжнародними підписаними і ратифікованими угодами, Цивільним кодексом України, законaми України «Про страхування», «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», «Про господарські товариства», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом» та іншими, а також постановами КМУ, нормативними актами (інструкції, методики, положення, накази), котрі приймаються відомствами виконавчої влади чи спеціального назначеного органу, що здійснює нагляд за страховою діяльністю, правилами та договорами страхування.

 Для надійності страхових компаній на законодавчому рівні встановлюються вимоги, основними з яких є

: - встановлення мінімального розміру статутного фонду страхової компанії, яка займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, дорівнює сумі, еквівалентній 1 млн євро, а страхової компанії, яка займається страхуванням життя, – 10 млн євро за валютним обмінним курсом валюти України;

- впровадження маржі платоспроможності на рівні 18% від суми страхових премій та 26% – від виплат за попередні 12 місяців для ризикових видів страхування, а також 5% – від загальної величини резерву довготермінових зобов’язань для страхування життя;