Ринок праці: аналіз попиту і пропозиції робочої сили

РефератСеменецьРК-201

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДВНЗ «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені Вадима Гетьмана»

Кафедра економічної теорії

Реферат

з дисципліни “Фахова іноземна (англійська) мова”

Тема: “Ринок праці: аналіз попиту і пропозиції робочої сили”

Виконав: Семенець Олександр Юрійович

студент 2-го курсу групи РК-201

спеціальності 076

Перевірила: Котенок Дарія Михайлівна.

Київ - 2022

Зміст

Вступ        3

Що таке ринок праці?        4

Попит на робочу силу        5

Пропозиція робочої сили        9

Висновок        12

Джерела інформації        13

Вступ

Ринок праці є невід’ємною частиною економічної системи, оскільки саме на ринку праці відбувається формування, розподіл та відтворення робочої сили. Наразі, коли одним з вирішальних факторів розвитку будь-якої економіки стає людський капітал, питання ефективного функціонування ринку праці набувають дедалі більшої актуальності. Протягом останніх десятиліть підходи до природи праці, зайнятості, мотивації та інших аспектів його функціонування неодноразово кардинально змінювались.

Будь-яка країна формує свій ринок праці з урахуванням національної специфіки, стану і напрямів розвитку власної економіки. Кожній державі притаманні свої особливості формування ринку праці, зумовлені ресурсними, географічними, економічними, політичними та іншими причинами[1].

Що таке ринок праці?

Ринок праці – це складна система, яка перебуває в постійному розвитку, тісному взаємозв’язку з низкою ринків (землі, капіталу, житла, товарів, послуг тощо) національної економіки не лише однієї країни, а світової спільноти.

Дефініцій “ринку праці” сьогодні є досить багато, вони досить різноманітні, зважаючи на ключові моменти, але гармонійно доповнюють одні одних.

Перші теоретичні напрацювання щодо суті “ринку праці” зробив ще у ХVІІІ ст. А. Сміт. Розвинена ця категорія у працях представників неокласичної теорії: А. Маршала, А. Лаффера, А. Пігу, Ф. Еджуорта та інших. Пізніше “ринок праці” привертав увагу К. Маркса, який вивчав його через відтворення та теорію трудової вартості. На початку ХХ ст. Дж. Кейнс, С. Ліппман, Дж. Стилгер та інші вивчали засади регулювання ринку праці, зайнятості та безробіття. Монетаристи М. Фрідмен, Ф. Хайєк та Е. Фелпс вперше ввели поняття “природної норми безробіття”.

Сучасні науковці, вивчаючи теоретико-методологічні засади формування, функціонування та регулювання ринку праці, попиту та пропозиції робочої сили, зайнятості та безробіття, не прийшли до єдиного трактування цього поняття, що передбачає подальші дослідження цієї проблематики.

Досить часто дослідники ототожнюють поняття “ринок праці” та “ринок робочої сили”. Враховуючи те, що праця – це функціонувальна, або реалізована здатність до праці, а робоча сила – лише потенційна, то підміна даних понять неможлива. Часто також вживають поняття “ринок трудових ресурсів”, який повинен охоплювати усі трудові ресурси суспільства.

Під час вивчення суті “ринку праці” застосовують комплексний, системний або діалектичний підходи індивідуально, або в певному поєднанні. Комплексний підхід полягає в одночасному врахуванні усіх аспектів прояву ринку праці: організаційно-економічного, правового, соціально-психологічного та інших. Системний підхід потребує вивчення та узгодження усіх елементів ринку праці як системи: попиту та пропозиції робочої сили, об’єктів та суб’єктів, мети та завдань, засобів їх досягнення, функцій та принципів функціонування. Діалектичний підхід дає змогу розглядати ринок праці як систему взаємовідносин між суб’єктами ринку з приводу купівлі-продажу робочої сили.