Настроювання статичної маршрутизації

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Вінницький національний технічний університет

Факультет інтелектуальних інформаційних технологій та автоматизації

Кафедра КН

Лабораторна робота №5

З дисципліни «Комп’ютерні мережі та хмарні та хмарні технології»

Тема: Настроювання статичної маршрутизації

Виконав:

Студент групи 5КН-22б

Пугач А. А.

Перевірив:

Денисюк В. О.

Вінниця 2022р.

Лабораторна робота №5

Тема: Настроювання статичної маршрутизації.

Мета: Навчитись настроювати статичну маршрутизацію на прикладі невеликих КМ, а також шукати та виправляти помилки, пов’язані з конфігуруванням статичних маршрутів.

Основні теоретичні відомості

Після задання адміністратором статичного маршруту маршрутизатор запам’ятовує його у своїй ТМ і використовує для пересилання пакетів. Команда задання статичного маршрута має такий синтаксис:

Rt(config)#ip route prefix mask {ip | int-type int-num}[dist],

де prefix, mask – ІР-адреса та маска пункта призначення відповідно; ip, int-type,

int-num – ІР-адреса порта наступного транзитного переходу (хопа), тип та номер локального інтерфейса на які слід надіслати пакет, котрий повинен дістатися вищевказаного пункта призначення; dist – адміністративна відстань.

Адміністративна відстань (АВ) – це необов’язковий параметр, який характеризує надійність маршруту. Чим менша АВ, тим надійнішим є маршрут. Маршрут з меншою адміністративною відстанню буде занесений у ТМ.

Для конфігурування статичних маршрутів слід виконати такі кроки:

1. Визначити усі мережі-отримувачі, їх маски та шлюзи (як адресу шлюза можна вказати або локальний інтерфейс маршрутизатора або адресу наступного хопа, на шляху до потрібного пункту призначення).

2. Увійти в режим глобального конфігурування.

3. Ввести команду ip route з відповідними параметрами як показано вище.

4. Повторити третій крок для усіх мереж-отримувачів, до яких слід задати статичний маршрут.

5. Вийти з режиму глобального конфігурування.

6. Виконати команду copy running-config startup-config.

Якщо маршрутизатор з деяких причин не може використовувати вихідний

інтерфейс, заданий у маршруті – то цей маршрут не буде використовуватись, тобто не буде занесено до ТМ.

Хід роботи

Враховуючи дані таблиці 1, а також те, що Net 1, Net 2, Net 3, Net 4 – є

підмережами мережі Network 1, а Net 5, Net 6, Net 7 – Network 2 (1):

• Визначимо оптимальні маски (тобто маски з мінімально можливою кількість нульових розрядів) для підмереж Net 1 – Net 7;
• для кожної підмережі наведемо її номер, діапазон ІР-адрес та широкомовну ІР-адресу.

[pic 1]

[pic 2]

[pic 3]

Визначаємо оптимальні маски для підмереж Net 1 – Net 7.

Для Net 1 – 255.255.255.128 (/25) – максимум 126 вузлів.

Для Net 2 – 255.255.255.192 (/26) – максимум 62 вузли.

Для Net 3 – 255.255.255.248 (/29) – максимум 6 вузлів.

Для Net 4 – 255.255.255.240 (/28) – максимум 14 вузлів.

Для Net 5 – Net 7 – 255.255.255.252 (/30) – максимум 2 вузли (послідовні порти маршрутизаторів).

Визначаємо для кожної підмережі її номер, діапазон ІР-адрес та широкомовну ІР-адресу. Жовтим кольором позначені біти ІР-адреси, задіяні для поділу на підмережі. Червоним текстом позначені  номери підмереж.

[pic 4]