Право працiвникiв-мiгрантiв на зайнятiсть

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО

Кафедра міжнародного приватного права та порівняльного правознавства

Індивідуальна робота з навчальної дисципліни

Міжнародне приватне право

РЕФЕРАТ

на тему

«ПРАВО ПРАЦІВНИКІВ-МІГРАНТІВ НА ЗАЙНЯТІСТЬ»

    Виконала:

    Студент 4 курсу, 3 групи,

    міжнародно-правового факультету

    Бутко Данило Владиславович

     Перевірив:

к.ю.н., доц. кафедри міжнародного     приватного права та порівняльного

      правознавства Полатай В.Ю.

Харків – 2021

Трудова міграція являє собою відносно новий як для України, так і для багатьох інших країн вид мобільності населення. Розвиток трудової міграції обумовлено важкою економічною ситуацією, руйнуванням колишньої сфери зайнятості внаслідок реструктуризації виробництва під впливом глобалізаційних процесів.

Причинами трудової міграції можуть бути різні фактори: політичні, релігійні, національні, екологічні та інші. Однак більшість науковців визнають економічне походження трудової міграції і пояснюють її наступними чинниками: істотною різницею в умовах праці, рівні заробітної плати, рівні життя, умовах підприємницької діяльності, браком якісних робочих місць, відсутність належних стимулів до праці тощо.

Проблемним питаням працевлаштування іноземців та осіб без громадянства приділяли увагу такі науковці як: О.В. Астахова, М.М. Вівчарик, Т.О. Гнатюк, О.Є. Луценко, А.М. Слюсар, М.О. Дей, О.П. Радчук та ін. Не зважаючи на те, що важливі аспекти трудової міграції відображені у працях зазначених вчених, окремі аспекти, зокрема, питання працевлаштування іноземців та осіб без громадянства, ще достатньою мірою не дістали теоретичного та практичного вирішення.

Насамперед необхідно з’ясувати поняття «міграція», «еміграція» й «імміграція». Міграція поєднує в собі імміграцію й еміграцію. Це переміщення громадян з однієї держави в іншу. Еміграція робочої сили – це переміщення громадян з однієї держави в іншу з метою працевлаштування; імміграція робочої сили – в’їзд у державу громадян інших країн з метою працевлаштування згідно з діючими міжнародними угодами. Також слід розрізняти поняття міграції та трудової міграції. Суть терміна «трудова міграція» визнача- ють як переміщення особи з метою тимчасового працевлаштування, що супроводжується перети нанням державного кордону (зовнішня трудова міграція) або меж адміністративно-територіальних одиниць України (внутрішня трудова міграція). Відповідно до Європейської конвенції про правовий статус трудових мігрантів, яка була ратифікована Верховною Радою України 16 березня 2007 року, термін «трудовий мігрант» означає громадянина Договірної Сторони, якому інша До- говірна Сторона дозволила перебувати на її території для здійснення оплачуваної роботи. Тобто обов’язковою умовою трудової міграції є працевлаштування. Міграція ж є більш загальним поняттям і крім отримання роботи може мати і інші цілі (об’єднання родин, туризм, відвідування родичів, навчання тощо).

До змісту права на трудову міграцію входять: право приймати реально запропоновану роботу; право вільно пересуватися в цих цілях по території держав-членів співтовариства; право знаходитися в одній з держав-членів співтовариства, займаючись трудовою діяльністю відповідно до законодавства, що регулює зайнятість громадян даної держави співтовариства; право залишатися на території однієї з держав-членів співтовариства після завершення трудової діяльності в цій державі на визначених співтовариством умовах.

Трудові права іммігрантів ґрунтуються на за- гальновизнаних міжнародних документах. Так, Загальна декларація прав людини 1948р. у ст.23 визнає за кожною людиною право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі сприятливі умови праці та на захист від безробіття.. Окрім цього, питанню захисту трудових прав працівників – мігрантів присвячені акти ООН: Конвенція «Про захист прав членів їх сімей» (1990 р) та Декларація соціального прогресу та розвитку (1949 р.) No143 «Про зловживання в галузі міграції та про забез- печення трудящими – мігрантами рівності можли- востей та поводження (1975 р), Рекомендації МОП No86 «Про трудящих-мігрантів» (переглянута в 1949 р.), No100 «Щодо захисту працівників – мігрантів у слаборозвинутих країнах і територіях» (1955 р) No151 «Про зловживання в галузі міграції та про забезпечення трудящими-мігрантами рівності можливостей та поводження (1975 р), Декларація прав людини відносно осіб, що не є громадянами країни, в якій вони проживають від 13.12.1985 р. та ін.