Спадкове право

Характерною ознакою сучасного періоду розвитку України є наступ приватної власності. Ця обставина неминуче зумовлює зростання ролі спадкування як засобу набуття права приватної власності.

Спадкове право – це один з найдавніших інститутів цивільного права. Воно являє собою систему встановлених державою норм, що регулюють відносини, предметом яких є перехід визначених законом цивільних прав та обов’язків фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) в порядку універсального наступництва.

Ознаками спадкового права виступають: перехід майнових прав і обов’язків померлого громадянина до його правонаступників; межі правонаступництва, зміст прав і обов’язків, які переходять у порядку правонаступництва, визначені в законі; порядок правонаступництва визначається законодавцем; правонаступника визначає правопопередник, а за відсутності його волевиявлення – законодавець.

Предметом спадкового права є суспільні відносини, що виникають у зв’язку з переходом окремих прав та обов’язків померлої особи до її правонаступників.

Принципами спадкового права є:

1. Свобода волевиявлення спадкодавця і спадкоємців (свобода спадкування). Правоздатний спадкодавець у будь-який час має можливість скласти заповіт на все майно чи його певну частку, змінити заповіт чи скасувати або не складати заповіт взагалі.

2. Універсальність спадкового правонаступництва – акт прийняття спадщини поширюється на всю спадщину, де б вона не була і в чому б не полягала, складалася б винятково з прав, чи лише з обов’язків.

3. Послідовність (черговість) закликання до спадщини при спадкуванні за законом – спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

4. Рівність спадкових часток при спадкуванні (рівність спадкоємців) за законом. Незалежно від віку, статі, родинних чи сімейних зв’язків, соціального становища спадкоємці однієї черги отримують право на спадщину в рівних частках.

5. Захист непрацездатних родичів і членів сім’ї заповідача (забезпечення прав та інтересів обов’язкових спадкоємців). Так, згідно статті 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

6. Принцип сімейно-родинного характеру спадкування – якщо спадкодавець не залишив заповіт, то закон встановлює коло спадкоємців і порядок спадкування з урахування припустимої волі законодавця, до спадкування закликають найближчу до спадкодавця особу.

7. Принцип охорони спадщини від протиправних посягань (охорони спадщини від будь-яких протиправних чи аморальних посягань). Згідно статті 1283 ЦК України охорона спадкового майна здійснюється в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів спадкодавця з метою збереження його до прийняття спадщини спадкоємцями або набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою.

Спадкові правовідносини – це відносини, які виникають з приводу реалізації відповідними суб'єктами їхніх спадкових прав.

До суб’єктів спадкових правовідношень відносять заповідача (спадкодавця) та спадкоємця.

Об’єктом спадкового наступництва згідно Цивільного кодексу України є спадщина, тобто уся сукупність прав та обов’язків спадкодавця, в яких він перебував на момент своєї смерті, за умови, що вони за своєю природою не є віддільними від особи їх носія і здатні перейти до інших осіб.

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Реалізація права спадкування дає змогу забезпечити перехід майна, що належало померлому, до інших осіб. Зміст права спадкування включає