Порядок вiдновлення прав особи що була визнана померлою

ЗМІСТ

ВСТУП        2

РОЗДІЛ I ПІДСТАВИ ТА ПОРЯДОК ОГОЛОШЕННЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ ПОМЕРЛОЮ        5

РОЗДІЛ ІІ         ПРАВОВІ НАСЛІДКИ ВИЗНАННЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ ПОМЕРЛОЮ        14

РОЗДІЛ ІІІ         ПОРЯДОК ВІДНОВЛЕННЯ ПРАВ ОСОБИ ЩО БУЛА ВИЗНАНА ПОМЕРЛОЮ        22

ВИСНОВКИ        32

Список використаних джерел та літератури        35

ВСТУП

Актуальність теми дослідження полягає в тому, що на етапі розвитку вітчизняного законодавства в  правовому регулюванні інституту визнання особи  безвісно  відсутньою  та  оголошення  померлою  існує  ряд  колізій,  які  потребують  вирішення.

Оскільки відбулась істотна зміна як норм цивільного так і норм цивільного процесу.  У зв’язку із цим з’явилися суперечності в нормативно-правових актах, які потребують усунення шляхом  внесення змін до Цивільного кодексу України та до  інших нормативно-правових актів.

 24 серпня 1991 року Україна визнана незалежною країною після розпаду Союзу Радянських Соціалістичних Республік. Після набуття Україною незалежності постало багато питань щодо регулювання правовідносин, які складатимуться, а так як вся нормативно-правова база наявна на той час в державі перейшла в спадщину з Радянського союзу, постала необхідність вдосконалення правничого аспекту життя країни, в тому числі і питання оголошення фізичної особи померлою. Статистика свідчить про щорічне зростання зниклих безвісті, а наразі коли країна знаходиться в стані гібридної війни дане питання стоїть особливо гостро.

Оголошення померлим — судове визнання померлою фізичної особи, про яку за місцем постійного проживання відсутні будь-які відомості про місце її перебування протягом встановленого строку.

Справи про оголошення особи померлою мають яскраво виражений соціальний характер, причини якого зумовлені перехідним періодом розвитку української держави і суспільства, погіршенням на цьому фоні економічної та криміногенної обстановки, військовим конфліктом на сході країни. У юридичній практиці в досить великому масштабі поновилися ситуації, коли для усунення невизначеності у цивільних правовідносинах доводиться вдаватися до застосування інституту оголошення особи померлою. Ця тема є дуже актуальною та досить проблемною для країни, адже кожного року населення країни зменшується, сучасна статистика є на жаль невтішною. Кожен рік, кількість осіб, доля яких невідома, постійно збільшується. Зникнення, викрадення та незаконне затримання людей стали одним із наслідків неоголошеної війни на Донбасі і незаконної анексії Криму. Члени родин цих людей стикаються не тільки з проблемою пошуку своїх рідних. Для них виникають часто нездоланні бюрократичні бар’єри через відсутність офіційного визнання їх родича зниклим безвісти чи оголошення його померлим. Так, наприклад, дружини зниклих безвісти чоловіків не можуть продати спільно куплену нерухомість, щоб виїхати а неповнолітні діти не можуть отримати перепустки, щоб залишити зону АТО, чи візи для поїздки в іншу країну.

Конституція України— основний закон держави України. Ухвалений 28 червня 1996 року на 5-й сесії Верховної Ради України 2-го скликання. З статті 55 Конституції України : «Права і свободи людини захищаються судом» слідує, що законодавством держави передбачений не лише захист прав і свобод людини, а й визначено коло цих прав та свобод. Інститут визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою спрямований на забезпечення охорони прав та інтересів особи чи створення умов здійснення нею особистих немайнових або майнових прав. Інститут оголошення особи померлою забезпечує охорону прав родичів зниклої особи та осіб (фізичних та юридичних), які перебувають у правовідносинах з цією особою, адже її відсутність унеможливлює реалізацію особистих немайнових та майнових прав, що пов'язані з цією особою. Інститут безвісної відсутності спрямований на усунення цієї невизначеності і своїми специфічними засобами покликаний забезпечити захист суб’єктивних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, які перебувають у правовідносинах зі зниклою безвісно особою.