Майнові права жінки в Афінах та Римі

Майнові права жінки в Афінах та Римі

Жінки, як суб’єкти права, у сучасному світі досягли високих позицій. Це сталося завдяки руху жіночої емансипації (фемінізму), який наприкінці XIX –  початку XX ст. об’єднав зусилля «слабкої» частини людства з метою досягти  політичну, економічну, культурну, особисту та соціальну рівність із чоловіками.

У сьогоденні такі погляди на статус жінки не викликають здивувування та обурення суспільства, навідміну від доби античності чи середньовіччя. У ході історичного розвитку, гіногратія, яка панувала на початку зародження цивілізацій, відійшла на задній план, поступившись патріархальному устрою суспільства, залишки якого існують і досі. Такий хід розвитку подій спричинив втрату жінкою не лише політичних, а й економічних прав.

Розглядаючи афінське право у світлі майнових прав жінки, слід взяти до уваги її загальне положення у сім’ї. Жінка в Афінах з народження була неправоспроможна. З дитинства до заміжжя саме батько володів повною владою над долею своєї доньки. Дівчину в Афінах видавали в 12-15 років за нареченого, якого обирала не вона, а батько. Укладенню шлюбу передували формальні заручини. Вони були важливим юридичним актом, адже саме на них вирішували майнові відносини між мйбутніми родичами, розміри посагу, невелика частина якого називалася «мейлія» («утіха»), яка залишалася собистою власністю жінки та поверталася її сім’ї у випадку розлученя. Тобто, весь майновий статус афінянки полягав у праві власності на мейлію, яка у випадку смерті дружини поверталася її сім’ї. Традиція давати посаг за наречену не була закріплена у законниках, а залишалася звичаєм, який часто був могутніший, ніж писане право. Тому посаг мали і сироти, і дівчата з бідних сімей: у цьому їм допомагали співгромадяни або сама держава. Так, наприклад, після смерті Арістіда (афінський політик і полководець) його дочки були видані заміж державою: місто заручило їх за рахунок скарбниці і призначило кожної по три тисячі драхм. Майном у сім’ї розпоряджався чоловік, але посаг залишався недоторканним, адже він становив майно їх спільних дітей.

Афінські жінки мали певну самостійність лише в якості господинь у домі. Вони мали право розпоряджатися служницями, управлінням господарством та деякими витратами на нього з дозволу чоловіка.  

Статус римських жінок був не таким приниженим, як у Греції. Вони користувалися відносною свободою – могли з’являтись у публічних місцях, відвідувати світські заходи, не існувало поділу будинку на чоловічу і жіночу частину (навідміну від Греції). Звичним також була участь римлянок у суспільному житті та політиці (хоч і були позбавлені права на голосування, вони проводили агітаційну роботу за певного кандидата). Можливостей отримати освіту римським жінкам було більше, ніж грецьким. Так, у період імперії вивчали літературу, мистецтво, історію та філософію.