Поняття та правова природа міжнародного комерційного арбітражу

Тема 1.  Поняття та правова природа міжнародного комерційного арбітражу

План

1. Історія становлення та розвитку міжнародного комерційного арбітражу.
2. Поняття міжнародного арбітражу та його особливості. Специфіка «внутрішніх» третейських судів.
3. Поняття та види джерел міжнародного комерційного арбітражу.
4. Європейська конвенція про зовнішньоторговий арбітраж 1961 року.
5. Арбітражний регламент ЮНСІТРАЛ (UNCITRAL) 1976 року та його редакція 2010 року. Типовий закон ЮНСІТРАЛ 1985 року.

1. Історія становлення та розвитку міжнародного комерційного арбітражу.

Історія міжнародних відносин характеризується різними періодами свого існування та розвитку, які пронизані як співпрацею, так і конфліктними ситуаціями. Усвідомлюючи всі негативні риси насильницького подолання суперечок, держави з найдавніших часів ведуть пошуки мирних способів їх урегулювання. У сучасному міжнародному праві вирішальна роль важеля у цій сфері належить Організації Об'єднаних Націй, яка є однією з найголовніших організацій, а також і регіональним міжнародним організаціям. Держави - члени ООН прийняли на себе зобов'язання вирішувати та врегульовувати конфліктні питання за допомогою мирних засобів, згідно з основними принципами міжнародного права. Історія третейського розгляду сягає далекого минулого, адже він виник раніше державного правосуддя, початкові звістки про цей спосіб розгляду спорів необхідно віднести до періоду Стародавнього Риму. Імператор Юстиніан вперше наділив рішення третейських судів силою рішення державних судів. До цього сторони могли лише передбачити в арбітражній угоді заходи спеціального стягнення чи інший спосіб, що забезпечує виконання рішень. Це підтверджує ту тезу, що розвиток третейського розгляду відбувається там, де законодавством арбітражним рішенням надається сила рішень державних судів [26, с.18]. Міжнародний арбітраж у своєму історичному розвитку пройшов чотири етапи: Перший етап бере свій початок у далекій давнині й охоплює період з IV тис. до н. е. до кінця І тис. н. е. Другий етап розвитку - арбітражне вирішення спорів в середні віки та у період абсолютизму - охоплює XI—XVIII ст. Третій етап бере початок у період становлення і розвитку буржуазних держав, наприкінці XVІІІ ст., а точніше - з «Договору Джея» 1794 р. між США та Великобританією, і триває до кінця XIX в. Четвертий етап розвитку почався з Гаазьких мирних конференцій 1899 р, та 1907 р., на яких були прийняті Конвенції про мирне вирішення міжнародних зіткнень, і триває дотепер[15, с. 178]. Найперший третейський розгляд відноситься, на думку Д. Левіна, до 3100 р. до н. е., коли був вирішений спір між двома месопотамськими містами-державами - Латишем й Уммою. Укладений між ними договір передбачав недоторканність прикордонних ровів і каменів і містив також умови про арбітраж [16, с.10]. Досить широке застосування арбітраж отримав в Стародавній Греції. Давньогрецьку систему арбітражу можна розглядати в якості джерела сучасного міжнародного арбітражу. У практиці давньогрецьких держав арбітраж застосовувався в суперечках про кордони, право володіння річками і струмками. У ролі арбітра зазвичай виступала третя держава, яке делегувала арбітражні функції групі своїх громадян, які обиралися за жеребом.

1. Поняття міжнародного арбітражу та його особливості. Специфіка «внутрішніх» третейських судів.

Міжнародний комерційний арбітраж (МКА) - особливий механізм розгляду міжнародних комерційних спорів. Стороною спору може бути держава, але спір за своїм змістом має приватноправовий характер і другою стороною обов'язково виступає особа приватного права: "Предметом арбітражного розгляду може бути будь-який спір майнового характеру. Якщо в якості однієї зі сторін арбітражної угоди виступає держава, державне підприємство або підвідомча державі організація, ця сторона не має права посилатися на свій закон з метою оскарження підвідомчості спору арбітражу або своїй здатності брати участь в арбітражному процесі в якості сторони" (ст. 177 Закону про МПРП Швейцарії).