Перитоніт

Перитоніт –запалення очеревини.

Етіологія. Травма пристінкової або вісцеральної очеревини; можливі огріхи в асептиці, крововиливи і грубе ушкодження тканин, що полегшують розвиток інфекції. Нерідко характер самого захворювання, з приводу якого робиться лапаротомія, неминуче пов’язане із забрудненням черевної порожнини патогенною мікрофлорою (некроз защемленої петлі кишки, проникаючі поранення з ушкодженням внутрішніх органів, заочеревинні абсцеси, перфоративні виразки тощо).

Класифікація. Перитоніти за характером перебігу можуть бути гострими і хронічними. Щодо поширення вони можуть бути обмеженими і розлитими.

Гострий перитоніт відноситься до ексудативних запалень, причому ексудат буває серозним, серозно-фібринозним, фібринозним, фібринозно-гнійним, геморагічним, гнильним.

Обмежений гострий перитоніт захоплює невелику ділянку черевної порожнини. Він може проявлятись у формі фібринозного і фібринозно-гнійного запалення.

Патогенез. Результатом обмеженого перитоніту буває розсмоктування і організація ексудату. На цьому грунті виникають місцеві сполучнотканинні спайки, синехії. Місцеві гнійні скупчення згущуються і осумковуються сполучною тканиною. Таким чином виникають так звані «осумковані середочеревинні абсцеси». Вони можуть самовскриватись у кишку, сечовий міхур, піхву, черевну порожнину.

Іншим результатом обмеженого перитоніту може бути генералізація процесу і перехід в загальний перитоніт. При мікроскопічному дослідженні очеревини знаходять десквамацію ендотелію, що домішується до ексудату, гіперемію, запальний набряк, інфільтрацію підлеглої