Опіки (combustio) в ділянці кон’юнктиви

Опіки (combustio) в ділянці кон’юнктиви виникають в результаті впливу на неї високої

температури, а також попадання в кон’юнктивальний мішок кислоти, лугу, хімічних добрив

чи гербіцидів, залишених напризволяще.

Термічні опіки зустрічаються рідше ніж хімічні, особливо коли за повіки тварин

потрапляє гаряча зола чи розжарені шматочки вугілля.

Опіки кон’юнктиви, як правило, тягнуть за собою пошкодження рогівки. Ступінь і

характер опіків залежить від тривалості дії на тканини високої температури, проте в

більшості випадків уражаються поверхневі шари оболонки і рідше глибокі. В ділянці опіку

на поверхні кон’юнктиви утворюються тоненькі біло-сірі плівки (нагадують напластування

фібрину). Ці плівки інколи відділяються від нижчележачих тканин, а інколи з ними тісно

пов’язані. В подальшому розвивається кон’юнктивіт, що протікає по типу фібринозного

запалення. При поверхневих опіках струп відшаровується самостійно протягом 5-6 діб і в

міру його відторгнення дефект кон’юнктиви покривається епітелієм.

При більш тривалій дії високої температури в процес втягуються більш глибокі шари

кон’юнктиви і рогівки: при цьому утворюється товстий, щільний біло-жовтий з червоним

відтінком струп, який міцно утримується з нижчележачими тканинами. В цьому випадку

струп відшаровується через 10-12 діб а загоєння відбувається з утворенням грануляційної

тканини і рубцевих стягнень.

Хімічні опіки на відміну від термічних характеризуються поширеністю пошкодження

по кон’юнктивальному мішку.

Незначна кількість кислоти або лугу невисокої концентрації і за нетривалого контакту з

тканинами може викликати подразнення кон’юнктиви, виразки чи катаральне запалення.

Опіки кислотою чи лугом принципово відрізняються один від одного:

•Кислоти не проникають глибоко в тканини, що пов’язано з тим, що під впливом

водневих іонів виникає швидка коагуляція тканинного білка і сухий некроз у вигляді

щільного струпа (при опіках сірчаною кислотою він чорний, тоді як азотною – жовтий).

Струп кислотний відшаровується повністю, не розпадаючись на фрагменти.

•Луги: під впливом гідроксильних іонів утворюється м’який сірувато-білуватий струп.

Через те, що луги не коагулюють тканинний білок, вони легко проникають в тканини і

викликають глибокі ураження (особливо податлива рогівка через