Лайм-Бореліоз

Міністерство охорони здоров’я України

Тернопільський національний медичний університет ім. І.Я.Горбачевського

Кафедра терапії та сімейної медицини ННІПО

Зав.кафедри проф.  М.В.Гребеник

Науково-практична робота на тему:

«Лайм-Бореліоз»

                                                      Виконав:

лікар-інтерн зі спеціальності

                                                 «Загальна практика-сімейна медицина»

                                                                          Данчак Андрій Іванович                                                                      Керівник інтерна:

                                                                        ас.    Коцюба О.І.

Тернопіль 2023

План роботи:

1. Актуальність теми
2. Історія відкриття Лайм-Бореліозу
3. Етіологія Лайм-Бореліозу
4. Епідеміологія Лайм-Бореліозу
5. Патогенез Лайм-Бореліозу
6. Клінічна картина Лайм-Бореліозу
7. Методи діагностики  при Лайм-Бореліозі
8. Підходи до лікування Лайм-Бореліозу
9. Висновок
10.  Клінічний випадок
11. Список використаних джерел

1. Актуальність теми

 Останнім часом у багатьох регіонах України, що є природними осередками та ареалами проживання іксодових кліщів, спостерігається зростання захворюваності на хворобу Лайма.

Перші випадки захворювання людей на ХЛ в Україні були виявлені лише в

1994p. На сьогоднішній день кількість випадків з підтвердженим діагнозом ХЛ невпинно зростає і станом на 2012-2014р.р. вже становила 5264 випадків,  [Зінчук О.A., 2010; Бацюра А.В., 2011; Небогаткин І.Г., 2012; Шостаковавич-Корецька Л.Р., 2014; Голубовська О.А.,] Протягом 2019 року було зареєстровано 4 482 випадки.

Значну небезпеку складають особливості перебігу ХЛ, що проявляються в

тенденціях хронізації та періодичних рецидивів, супроводжуються широким

спектром поліорганних уражень багатьох органів і систем (шкіра, опорно-руховий апарат, серце) [Лобзин Ю.В., 2000; Виноград Н.О., 2009;

Зінчук О.A., 2010; Бацюра А.В., 2011, Schewenkenbecher P., Pul R., 2017]. У той же час, характерною рисою клінічної картини ХЛ є поява у значного відсотка пацієнтів (біля 40%) різного рівня тяжкості уражень нервової системи, які також мають багатий поліморфізм проявів, що в свою чергу часто обумовлює складнощі діагностування та застосування адекватної терапії [Товпинец Н.Н., Евстафьев И.Л., 2002; Хайтович А.Б., Коваленко И.С., 2005; Зінчук О.М., 2010; Голубовська О.А., Подолюк О.А., 2014, Mygland A., 2010; Bremell D., Harberg L., 2011]. Численні дослідження ХЛ виявили ще одну особливість цього захворювання – безеритемну форму, з можливим вираженим інфекційним синдромом, що безумовно впливає на ефективність своєчасної клінічної діагностики та є причиною неконтрольованої хронізації патологічного процесу [Барскова В.Г., 1993; Євстаф'єв І.Л., 2002; Малий К.Д., 2009; Зінчук О.A., 2010; Бацюра А.В., 2011; Голубовська О.А., Подолюк О.А., 2014; Schewenkenbecher P., Pul R., 2017].

Висвітлені у світовій медичній літературі результати досліджень ХЛ

переконливо свідчать про виявлення генетичної гетерогенності збудників ХЛ, що обумовлює регіональні особливості патогенезу та клінічної картини перебігу хвороби в різних країнах [Steere A.C., 2001; Stanek G., 2009; Bremell D., Harberg L., 2011; Kortela E., Hytonen J., Numminen J., 2017]. У вітчизняній медичній практиці присутні поодинокі дослідження окремих форм ХЛ, присвячені вивченню особливостей епідеміології, виявленню механізмів хронізації, особливостей та ризиків несприятливого перебігу. У той же час залишаються недостатньо вивченими діагностика та регіональні клініко-патогенетичні особливості хронічних форм ХЛ, що є необхідною складовою вчасного та раціонального лікування, зменшення тривалості тимчасової непрацездатності та інвалідизації населення.