Система травлення

Фізіологія. Лабораторна робота. Система травлення.

Коляда Даша. Група ФТ-19-1

Травлення –це сукупність взаємозв’язаних фізіологічних процесів, які забезпечують організм джерелами енергії та пластичними матеріалами, що можуть бути безпосередньо використані клітинами для виконання їх функцій.  Такими речовинами, зокрема, є амінокислоти, мономери вуглеводів та жирів. Однак ці речовини надходять в організм у формі складних органічних сполук і для їх засвоєння потребують розщеплення до від-носно низькомолекулярних речовин, що здатні всмоктуватися в кров та лімфу і транспортуватися до тканин. Морфологічним субстратом травлення є травна система, яка складається з травного тракту та допоміжних органів травлення (Мал. 1). В свою чергу, травний тракт включає ротову порожнину, глотку, стравохід, тонкий кишківник (складається із 12-палої, порожньої та клубової кишки), товстий кишківник (складається із сліпої, ободової, сигмоподібної та прямої кишки), анус. Допоміжні органи травлення включають слинні залози, екзокринну частину підшлункової залози, та гепато-біліарну систему (печінка та жовчний міхур). Травна система функціонує за принципом травного конвеєра. Це означає, що кожен відділ цієї системи спеціалізований на певних видах обробки їжі, вона послідовно зазнає поетапних змін з моменту надходження в ротову порожнину  до  моменту  видалення  екскрементів  через  анус.  Конвеєрний принцип функціонування  травної  системи  детермінує  виключну  взаємозалежність  окремих  його  етапів.  Тому патологічні зміни окремого етапу (наприклад, травлення у шлунку) викликають розлади і в усіх інших відділах травної системи. Це обов’язково слід враховувати лікарю при лікуванні хворих гастроентерологічного профілю.  

[pic 1]

Мал.1. Структурні компоненти травної системи.

Організм людини внаслідок енергетичних витрат потребує поповнення харчовими речовинами. Більшість харчових речовин, які надходять в організм, не можуть використовуватися ним безпосередньо в роцесі життєдіяльності організму вони синтезуються та розпадаються. Ці процеси у всіх клітинах, тканинах і системах відбуваються безперервно та характеризують обмін речовин, які є продуктами життя. Якщо припиняється обмін речовин — припиняється життя. НадходженняНадходження та розпад харчових речовин повинні бути збалансованими, щоб не порушувався обмін речовин. БілкиБілки, жири, вуглеводи, мінеральні речовини та вітаміни, які надійшли з їжею, змінюються, перетворившись на субстракти тканин організму, а продукти обміну, які утворилися внаслідок окислення цих речовин, із організму виводяться. Початкові стадії хімічних змін із харчовими продуктами відбуваються у системі травлення. Основа травлення — це розщеплення великих і складних молекул (білків, вуглеводів та жирів) до їх складних компонентів. ЇжаЇжа, переміщуючись органами травлення, піддається дії соків, які сприяють її перетравленню. До складу цих соків входять різні хімічні речовини.  Легкість, з якою організм розщеплює складні органічні речовини, зумовлена біологічними каталізаторами — ферментами, що містяться в травних соках. Ферменти цілком специфічні — кожен з них діє лише на певну речовину, вимагаючи для цього відповідних умов (реакція середовища, температура). Однак дія ферментів — це лише кінцевий результат травлення. ТравленнямТравленням слід вважати процес фізичних і хімічних змін їжі, що надійшла в організм, внаслідок якого складні харчові речовини перетворюються на простіші, здатні засвоюватися організмом. СистемаСистема органів травлення (рис. 1) забезпечує приймання, роздрібнення, розрідження, переміщення, розщеплення і всмоктування їжі та видалення перетравлених решток.

[pic 2] 

Рис. 1. Схема будови органів травлення людини:

1 — стравохід;
2 — шлунок;
3 — печінка;
4 — жовчний міхур;
5 — дванадцятипала кишка;
6 — жовчна протока;
7 — підшлункова залоза;
8 — підшлункова протока;
9 — тонка кишка;
10 — сліпа кишка;
11 — червоподібний відросток;
12 — висхідна ободова кишка;
13 — поперечна ободова кишка;
14 — низхідна ободова кишка;
15 — сигмовидна ободова кишка;
16 — пряма кишка.

Зміни їжі у ротовій порожнині. До органів ротової порожнини належать: язик, ясна та зуби, а за її межами — три пари великих слинних залоз (рис. 2). У ротовій порожнині починається процес травлення, де їжа піддається механічній обробці, а також початковим хімічним змінам під впливом слини. У ротову порожнину слина потрапляє із трьох пар слинних залоз і багатьох дрібних, розташованих у слизовій оболонці ротової порожнини. Під час жування їжа переміщується в ротовій порожнині язиком, на якому розміщені нервові закінчення, що дають відчуття смаку їжі. Слина, яка складається з води, неорганічних і органічних речовин (солі кальцію, калію, білкової слизистої речовини — муцину) сприяє ковтанню їжі. Їжа стає слизькою і легко рухається стравоходом, стінки якого хвилеподібно скорочуються, просуваючи їжу до шлунка.