Проблеми суспiльства та "Я" за Зiгмундом Фрейдом

ПРОБЛЕМИ СУСПІЛЬСТВА ТА "Я" ЗА ЗІГМУНДОМ ФРЕЙДОМ

Ми існуємо у світі ,де поділ людей на певні групи давно є нормою ,але така методика не є винаходом сучасності ,адже це продовжується сотні тисяч років. Але при цьому всьому ,також існує власне людське "Я" ,яке ніби то має право вибору ,віднести себе до певної групи людей ,створити власну ,або ж взагалі існувати осторонь цієї "традиції". З цього випливає логічне питання ,де ж тоді може знайти собі місце особистість ,при цьому не керуючись думкою суспільства ,в якому ми живемо ,а набути власних переконань?

З самого народження людина починає боротьбу із зовнішнім світом ,паралельно вивчаючи його. В цьому нам допомагають наші рідні та близькі люди ,які на момент нашого не сформованого світобачення є нашою єдиною опорою. Але попри це ,боротьба не припиняється протягом усього нашого життя. В своїй роботі Зігмунд Фрейд пише таке: "Масу явно об'єднує якась сила ... Коли індивід втрачає в масі своєрідність і дозволяє іншим впливати на себе, створюється враження, що він робить це тому, що у нього існує потреба бути швидшим в злагоді з іншими, ніж в антагонізмі, тобто, ймовірно, все-таки через любов"^[1]. І в цьому виразі ключовим є слово любов - почуття ,філософський та психологічний стан ,те ,що може нас або направити в правильну течію ,або потягнути за собою в прірву. Попри це ,Зігмунд Фрейд вважає ,що любов - це людський шлях до суспільства ,в яке людина приходить індивідуальністю ,потрохи втрачаючи первинний запал. Це пояснюється тим ,що особа знаходить в масі ту людину або групу людей ,які схожі або є її ідеалами ,недосяжною точкою буття в існуванні самої людини. Про це Фрейд пише так:" При закоханості більша частина нарцисичного лібідо переміщається на об'єкт. При деяких формах любові переваги кидаються в очі, які об'єкт замінює на свої, ніколи не досяжний ідеал Я. Його люблять за досконалості яких жадали для свого Я і які обхідним шляхом хотіли б здобути для задоволення свого нарцисизму"^[2].

Найбільшої уваги в роботі Зігмунда Фрейда "Психологія мас та аналіз Я" приділяється агресивній діяльності суспільства ,яке тим чи іншим способом нав'язує іншим свої власні переконання ,заволікаючи індивідуумів до такої самої діяльності. "Маса імпульсивна, мінлива і збудлива. Нею майже виключно керує несвідоме"^[3]. Маси створюють ілюзії ,як для себе ,так і для інших ,які власне і є основою їх існування. Фрейд порівнює таку поведінку з релігією:" По суті, як кожна релігія є такою релігією любові по відношенню до всіх, хто до неї належить, так і кожна релігія схильна бути жорстокою і нетерпимою до тих, хто до неї не належить"^[4]. У цьому автор приховує двобічність існування мас ,які ,будучи завідомо відділеною групою людей ,ділять інших на такі самі підгрупи.

Але потрібно усвідомити ,що проблема не тільки в оточуючих ,а також в самій людині як індивідуальності. "Я" ,як філософське існування ,має багато проблем та неточностей ,які підкріплюються людськими емоціями ,почуттями ,спогадами ,планами на майбутнє ,переживаннями ,або іншими сталими переконаннями. Також кожна людина має потреби ,особливо як індивідуальність або біологічний вид ,і проблеми можуть з'являтися вже тоді ,коли ці самі потреби не співпадають ,наприклад ,з матеріальним становищем. Це вже може бути відправним пунктом ,з якого людина не спробує сама переосмилити певні життєві позиції ,не придушить своє власне "Я" собі ж на користь ,а почне прислухатися до суспільства ,яке буде знищувати людську індивідуальність ,не даючи особі права власного вибору. Таким чином ,особистість почне існувати як частина маси ,які як не найкраще описав Зігмунд Фрейд:" Так як маса не сумнівається в істинності чи хибності своїх аргументів і має при цьому усвідомлення своєї сили, то вона настільки ж нетерпима, як і довірлива до авторитету. Вона поважає силу і мало піддається впливу доброти, що означає для неї лише свого роду слабкість. Вона вимагає від своїх героїв сили, і навіть насильства. Вона хоче, щоб нею володіли, щоб її придушували. Вона хоче боятися свого володаря. Будучи в основі надзвичайно консервативна, вона живить глибоку відразу до всіх нововведень і успіхам - і безмежне благоговіння перед традицією"^[5].