Проблеми екзистенціалізму

Особливості підходу у дослідженні проблеми людини, свободи і морального вибору в екзистенціалізмі розглянемо на основі ідей Ж. П. Сартра («Буття і ніщо» (1943), «Екзистенціалізм - це гуманізм» (1946), «Критика діалектичного розуму» (1960), романи, п'єси, статті).

Згідно концепції Сартра, людина є те, що вона робить, а саме людське життя –це можливість реалізуватись у певних діях, можливість здійснитися, тому філософія свободи червоною стрічкою проходить через всю його філософію. Як зазначають Кремень та Іллін, «свобода ставить людину поза закономірністю і причинною залежністю, вона виражає розрив з необхідністю. Свобода не терпить ні причини, ні основи, вона не визначається можливістю людини діяти відповідно до того, якою вона є, оскільки сама її свобода є вибір свого буття: людина така, якою вона себе вільно обирає. Свобода передбачає незалежність стосовно минулого, заперечення його, розрив з ним» (2005: 285).

Сартр проголошує, що ніякі обставини не можуть позбавити людину свободи, можливості обирати своє ставлення до певної ситуації. В роботі «Екзистенціалізм – це гуманізм» він проголошує наступне

Насправді, якщо Бог помер, то все дозволено, людина покинута, їй немає на що сперетися ні в собі ні ззовні. Перш за все у неї немає виправдань. Дійсно, Якщо існування передує сутності то посиланням на раз і назавжди визначену людську природу не можна нічого пояснити. Інакше кажучі, Немає ніякого детермінізму. Людина вільна, людина це свобода.

З іншого боку, якщо бога немає, ми не володіємо ніякими моральними цінностями або настановами, які б виправдовували наші вчинки. Отже, … у світлому царстві цінностей ми не маємо