Деонтологія та утилітаризм

Есей. Деонтологія та утилітаризм

Утилітаризм - це консеквенціалістська етична теорія, яка вважає морально правильним те, що приносить якнайбільше щастя якнайбільшій кількості людей. У контексті винесення судових рішень цей підхід означатиме, що суддя повинен зважити всі ймовірні наслідки свого рішення і вибрати те, що принесе найбільше користі суспільному добробуту. Проте із застосуванням цього підходу пов’язано декілька проблем. По-перше, складність прогнозування наслідків. Як утилітаризм Бентама, так і Мілля вимагає від суддів враховувати потенційні наслідки своїх рішень і обирати варіант, який максимізує загальний суспільний добробут. Однак передбачити потенційні наслідки судового рішення може бути важко, особливо у складних справах, де залучено багато зацікавлених сторін та інтересів. По-друге, утилітаризм може виправдовувати жертвування індивідуальними правами й свободами людини задля блага суспільства, що є несумісним із засадами справедливості. Навіть, якщо взяти підхід Мілля, який наголошує на важливості індивідуальних прав та підтримує ідею про те, що люди повинні бути вільними у прагненні до власного щастя, якщо вони не завдають шкоди іншим, він не може забезпечити цілковиту підставу для прийняття судових рішень, оскільки правові рішення часто включають складні етичні та моральні питання, які виходять за межі простого розрахунку загального суспільного добробуту. І, останнє, можливість дискримінації. Обидва підходи можуть не враховувати належним чином потреби та інтереси меншин, які можуть опинитися в невигідному становищі, якщо рішення прийматимуться виключно на основі щастя чи задоволення більшості. Отож, утилітаризм може бути застосовним у прийнятті судових рішень, але судді також повинні враховувати інші етичні принципи та засоби, залежно від обставин справи для того, щоб ухвалювати обґрунтовані та