Бог помер?

Есе на тему: «Бог помер?»

Все більше серед сучасного суспільства починає підніматися питання віри. І не тільки віротерпимості. Тобто, ми маємо приймати представників інших релігій так, як приймали б представника з іншого храму. Але й питання щодо того, чи потрібна релігія та Бог взагалі.

За весь час існування людства існувало (і існує) тисячі богів. В давні часи часом два сусідні поселення могли мати різних Богів, а що вже казати за місця проживання людей, що знаходяться одне від одного за сотні і тисячі кілометрів? До нашого часу почали встановлюватися монотеїстичні релігії (іслам, юдейство, християнство у трьох варіантах), а також філософсько-релігійні течії, які не заперечували місцевих богів, однак ставили їх швидше на службу людям, аніж як повелителів людськими долями (буддизм, даосизм, конфуціанство, синтоїзм). Однак поряд з релігією у Когось (чи в однині, чи в множині) поширюється і філософське вчення, яке заперечує існування будь-якої сили чи то особи, яка чи вирішувала долю людства, чи була творцем світу, а саме атеїзм (частка «а» заперечує щось, «теос» - Бог). І в таких умовах, коли атеїзм починає завойовувати все більше позицій, релігійні люди б’ють на сполох – сучасність починає «вбивати Бога».

Головною ідеєю атеїзму, яка мала б заперечувати існування Бога є дарвінізм – еволюційна теорія Дарвіна, яку він виклав у своїй праці «Про види». За цією теорією кожна жива істота (рослина чи тварина) пройшла еволюційний шлях від менш досконалого до більш досконалого. Головною ідеєю цієї теорії є природній (а зараз і штучний) відбір, тобто, вижити має лише той, хто є більш пристосованим до певних умов, наприклад, після останнього льодовикового періоду значна частина звірів вижила тільки тому, що змогла пристосуватися до нових умов, тобто, вижили ті, у кого хутряний покрив зменшився, бо був вже не потрібен, і навпаки, ті, хто не зміг пристосуватися до нових умов, хто виявився більш консервативнішим – ті не вижили.

Чому саме ця ідея мала б заперечити існування Бога? Все досить просто. В праці одного англійського богослова XVIII ст. Вільяма Пейлі «Природня теологія» наводиться приклад з годинником. Автор запитує себе: якщо він знайде в пустелі годинника, чи зможе він сказати, що цей механізм з’явився тут сам по собі? Певно що ні. Годинник не міг би з’явитися сам. Його хтось приніс, а перед цим його було кимось створено. Ось і підходимо до ідеї годинникаря, тобто, якщо є творіння, то має бути і творець. Тобто, якщо врахувати, що людина сама по собі є складним механізмом (спробуй розібратися в тому, з чого складається тіло людини, та як воно все функціонує), отже і творець (чи Творець) має існувати. На думку релігійних людей таким творцем є Бог (без різниці хто то – Яхве, Єгова, Аллах чи Одін-Водан або Уран). На думку ж атеїстів таким творцем має бути природа, а якщо точніше, то еволюція.

В чому ж протиставляються ці дві версії? Хіба не можуть вони співіснувати? Певно що ні. Ці дві версії є полярними, протилежними за суттю. За деякими з вірувань людина була створена фактично за один момент (чи із глини, чи з суміші землі та крові, чи з дерева, то не важливо, важливий сам факт відносно швидкого творення), або ж протягом кількох поколінь люди постійно вдосконалювалися, і «ери» змінювали одна одну (згадаймо грецький міф про чотири етапи «розвитку» людини – золотий, срібний, мідний та залізний). Однак еволюційна теорія дає протилежні дані – людство, як і світ, не міг створитися за один день, чи навіть за пару сотень років, він твориться постійно, від того етапу, коли під час Великого вибуху почали утворюватися галактики, планети, і на тих планетах, де були всі умови для цього, почало утворюватись життя.

Чому релігійні люди відкидають еволюцію? Бо еволюція, фактично, є набором випадковостей. Хіба можливо таке, що гольфіст з першого ж удару потрапить м’ячем у лунку? Або ж чи можливо таке, що м’яч, падаючи на землю, впаде саме в якусь, передчасно заплановану, точку?  Насправді така ймовірність дуже низька і швидше сприймається, як везіння. А тому, чому теорія, побудована суціль на ймовірностях, має право на життя? Чи може, скажімо, око розвинутися зі шкіри тільки тому, що власнику такого ока, як і раніших простіших варіантів, просто пощастило вижити, на відміну від його менш удачливих родичів? І чи можливо так, що інші варіанти ока, власники яких не вижили, в майбутньому могли би стати набагато ідеальнішим, аніж те, яке зараз є? Вся еволюційна теорія, повторюсь, побудована на отаких ймовірностях та везіннях. Вижили ті види людей, які змогли швидше пристосуватися до нових реалій, які могли швидше розвиватися. І це також випадковість. Бо ж чи не могли вижити ті пращури людей, які ніби були менш ідеальними, якби були чуть більш гнучкіші і пристосованіші? Просто випадковість, що в геномі певних осіб розвинулись ті здібності, які допомогли вижити. Випадковість і тільки випадковість. Ось і спрощена теорія еволюції – природа, фактично, сама вибирає, хто має вижити, і цей вибір не можна передбачити, він випадковий і побудований на ряді ймовірностей.