Аналіз творів П.Тичини

На  матеріалі  однієї  з  поезій  П.Тичини («Арфами,  арфами»,  «Шумлять  гаї...»,«Ви  знаєте,  як  липа  шелестить?...», «Одчиняйте  двері...»)  зробити  типологічну  характеристику  всіх  образів, схематично окреслити образну систему твору.

Ви знаєте, як липа шелестить

У місячні весняні ночі? —

Кохана спить, кохана спить,

Піди збуди, цілуй їй очі,

Кохана спить…

Ви чули ж бо: так липа шелестить.

Ви знаєте, як сплять старі гаї? —

Вони все бачать крізь тумани.

Ось місяць, зорі, солов’ї…

«Я твій»,— десь чують дідугани.

А солов’ї!..

Та ви вже знаєте, як сплять гаї!

Вірш Павла Тичнини «Ви знаєте, як липа шелестить…» - є своєрідним вираженням емоцій, що народжуються у душі юного ліричного героя від почуття прекрасного першого кохання. Автор дуже влучно поєднав хвилююче передчуття щастя і глибинне злиття з природою, тобто важливу роль у вірші відіграє саме паралелізм картин природи і людських переживань.

Цей витвір мистецтва Павло Тичина наділив великою кількістю образів: зорових, слухових, запахових, пейзажних, образів-емоцій та персонажів. Автор ввів нас у атмосферу весняно-літньої української ночі з її зоряним небом, із хатками, що біліють під сріблястим місячним світлом, із темніючим неподалік гаєм, із урочистою тишею, на тлі якої дуже виразно чути тьохкання солов’їв, а коли вони замовкають, – то шелест липи, яка вже набралася весняної сили, зазеленіла широким листям і ось-ось має зацвісти – наповнити літні ночі своїм духмяним запахом. Та окрім всього, ця ніч буквально огорне молодого читача атмосферою любовної пристрасті, ну а тих, кому за віком уже треба пригадувати, змусить повернути в пам’ять свої весняно-літні ночі, сповнені любовного трепету

Природа, як і музика, суголосна з настроями ліричного героя, вона ніби живе в передчутті якихось змін, звершень, великих подій. Саме тому у творі з’являється образ весни, бо для природи це пора оновлення, тобто час позбавлення від всього старого і перехід до нового, квітучого етапу життя.

Першим зоровим та слуховим образом перед читачем постає саме образ липи, її шелест. "Ви знаєте, як липа шелестить / У місячні весняні ночі? ": це, так би мовити, нічний весняний шепіт липи, що звучить піснею кохання. В уяві постає прекрасна весняна ніч, яка дарує чарівні, незабутні почуття та викликає в уяві читача образ української ночі , що таким чином владно вводить його в художній світ твору.

Образ липи наділен  досить сильним асоціативним випроміненням. Певною мірою це “сезонна” деталь, що призводить враження власне весняно-літнього повносилля в природі. Липа цвіте у червні. Зараз у художньому світі твору, що почав утворюватися в свідомості читача в процесі сприймання ним двох рядків, – весняно-літнє повносилля. Липа ось-ось має зацвісти. Але вже зараз, входячи в місячну ніч, читач завдяки химерній грі асоціацій здатний відчути духмяний повів липового цвіту, що э яскравим прикладом нюхового образу.

Наступні рядки значно посилюють естетичний потенціал твору. Місячна літня українська ніч сповниться любовною пристрастю. І ця пристрасть, цей шал закоханості надає внутрішньому світу твору особливого енергетичного заряду:

Кохана спить, кохана спить,

Піди збуди, цілуй їй очі.

Кохана спить…

Закоханому юнаку не спиться в цю місячну ніч. Він тінню блукає біля хати дівчини. Але дівчина спить. Це знаковий момент, пройнятий стриманим, навіть замовчуваним та все ж наявним, таким, що проривається із підтекстової сфери, еротичним почуттям…  Спляча дівчина в цю місячну весняну ніч притягує до себе закоханого юнака, і йому так хочеться проникнути в дівочу кімнату, розбудити, підняти її з білої постелі і, віддавшись почуттю, зацілувати її… Поцілунок в очі – є знаковою річчю. Адже цей поцілунок ніжний, поцілунок люблячого, закоханого юнака. Саме це є образом-моцій якиі виражає юнак по відношенню до дівчини.

...