Заснування ісламу: причини успіху проповіді нової релігії та консолідації навколо неї арабських племен

                                 Міністерство науки і освіти України

              Львівський національний університет імені Івана Франка

                     Кафедра історії середніх віків та візантиністики

        Реферат по темі: 25. Заснування ісламу: причини успіху проповіді нової релігії та консолідації навколо неї арабських племен

                                                      Виконав:

                             Студент IІ курсу історичного факультету

                                                Групи ІСО-22с

                              Забояркін Володимир Євгенійович

                                                     Перевірив:

                                        Файда Олег Васильович

                                                    Львів-2022

                                                        Зміст

1.Вступ

2.Історія ісламу

3.Висновки

4.Використана література і джерела

                                       Вступ

  Варто розпочати з того, що термін "іслам" у перекладі з арабської означає "покірність", а того хто прийняв релігію називають відданими. Ця релігія вважається наймолодшою релігією серед світових релігій, до яких ще відносяться християнство і буддизм, оскільки ця релігія виникла у 7-му столітті нашої ери, коли дві вище перелічені релігії виникли давніше. В минулому, вплив ісламу поширювався на значну територію Європи і Азії. На сьогоднішній день представники ісламу(їх ще називають мусульманами) живуть у 120 країнах світу. В 35 країнах вони становлять більшу частину населення, в 13 державах – впливову меншість, а у 28 країнах – іслам є державною релігією. Такими державами є, наприклад, Єгипет, Марокко, Саудівська Аравія тощо.

  В цьому рефераті розглянуто різноманітні факти про іслам і його особливості, а також причини успіху нової релігії.

                                           Історія ісламу

    Аравія була здавна населена семетичними племенами, які є предками теперішніх арабів. Частина їх жила в оазисах і містах, займаючись землеробством, ремеслом, торгівлею, частина кочувала в степах і пустелях, займаючись скотарством. Аравія була економічно і культурно зв‘язана із Месопотамією(територія сучасного Іраку), Сирією, Палестиною і Єгиптом, у яких на сьогоднішній день переважаючою релігією є іслам, а також з Ефіопією, у якої на даний момент певна частина населення проповідує іслам, оскільки торговельні шляхи між цими країнами йшли через Аравію. Один з важливих вузлів перетину торговельних доріг був близько узбережжя Червоного моря. Родоплемінна знать, яка проживала тут знаходила багато вигод із торгівлі. В Мецці утворився релігійний центр всіх арабів: в особливому святилищі Краба були зібрані священні зображення і культові предмети арабських племен. Також існували поселення іудейської і християнської общини. Люди різних мов і релігій спілкувались між собою, віддавали їх впливом один на одного. Араби активно торгували між собою та зі своїми північними сусідами — спочатку з Римською, потім — Візантійською імперіями. Арабські купці споряджали каравани верблюдів, які йшли з півдня на північ, перевозячи такі місцеві товари, як верблюжа шерсть та фініки. Араби жили родами, які об’єднувалися в племена. На чолі кожного роду був старійшина — шейх, а племенем керував емір. Племена та роди боролися між собою за доступ до обмежених природних ресурсів, нерідко влаштовували грабіжницькі походи. Тому військове мистецтво було звичним для арабів. Вони воювали верхи на конях та верблюдах, озброєні списами, мечами та луками. Араби вірили в існування духів та демонів, у таємних місцях облаштовували святилища з ідолами — статуями богів, яким поклонялися та влаштовували жертвопринесення. Крім того, існувала святиня, яку однаково шанували всі араби — Кааба, храм чорного камення з однойменною назвою. Навколо чорного базальту метеоритного походження стояли зображення багатьох язичницьких аравійських богів, тому прочани з усіх куточків Аравії, що наводнювали Мекку, теж вносили свій вклад у процвітання міста, назва якого походить від південноаравійського слова «макраб».