Військова тактика та озброєння у Тридцятилітній війні

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ

РІВНЕНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 ФАКУЛЬТЕТ ІСТОРІЇ, ПОЛІТОЛОГІЇ ТА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

КАФЕДРА ВСЕСВІТНЬОЇ ІСТОРІЇ

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

«ВІЙСЬКОВА ТАКТИКА ТА ОЗБРОЄННЯ У ТРИДЦЯТИЛІТНІЙ ВІЙНІ»

Студента 3-го курсу, групи ІЮ-31

                                                   Напряму підготовки 01 «Освіта»

                                                   Спеціальності 014 «Середня освіта. Історія»

Чепурка  Максима  Васильовича

                                                   Керівник: доц.,к.і.н кафедри всесвітньої історії

Ворон Олена Петрівна

Національна шкала_______________________

                                                    Кількість балів:_______Оцінка:ECTS________

Члени комісії:__________ ______________________

  (підпис)           (прізвище та ініціали)

__________  ______________________

                                                                      (підпис)           (прізвище та ініціали)

__________ ______________________

(підпис)           (прізвище та ініціали)

Рівне - 2020

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………….3

          РОЗДІЛ I. Військова тактика часів Тридцятилітньої війни

1.1. Способи створення та комплектування армій в першій половині       ХVII ст …………………………………………………………..…………........6

1.2. Військова тактика і стратегія…...……..…………………………....9

Висновки до I розділу………..…..…………………………………...….14

 РОЗДІЛ II. Озброєння у Тридцятилітній війні

2.1. Озброєння і спорядження………..……………………………….....15

2.2. Особливості утримання та забезпечення військ…………………...19

Висновки до II розділу…………..………………………………….….....23

ВИСНОВКИ……....………………………………...…..…......................24

СПИСОК  ДЖЕРЕЛ  ТА  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……...28

          ДОДАТКИ………………………………………………………………...31

ВСТУП

              Війна і військова справа  в історії будь-якої держави відіграють надзвичайно важливе значення, адже визначають її подальше становище. І неважливо, чи вона відображає стан суспільства, чи є наслідком войовничого характеру  певного народу, чи виступає рушієм для нового історичного періоду.  Важливим є наслідок цього явища – політична історія постає перед нами як безперервний  ланцюг воєн, що переривається нетривалими періодами миру, які  зазвичай виступають підготовчими етапами для наступної війни.

Армія з давнини була важливим  елементом правлячої верхівки того чи іншого суспільства по реалізації своїх політичних завдань. Успіх їх виконання безперечно залежав  від   стану та навченості армії . Прагнення не відстати від супротивника в цьому аспекті, давало стимул для розвитку військових технологій,  а це в свою чергу спричиняло модернізацію  тактики  та стратегії. Варто зазначити, що особливо швидко військова справа розвивалася в переломні моменти історії,  коли світові держави і світова цивілізація, загалом, опинялися  перед вибором нового шляху свого розвитку.

 Саме таку добу становить доба раннього Нового часу, де в  межах ХVI-ХVII століть, відбулись якісні зрушення у військовій  сфері та, в цілому, у житті багатьох світових держав.

Актуальність курсової роботи полягає у необхідності вивчення питань військової історії європейських країн, особливо тих,  перебіг яких мав принципове  значення і вплинув не лише на розвиток військової справи, але і позначився на долі континенту в наступну добу. Таке значення для  майбутнього Європи відіграла Тридцятилітня війна, в час якої не лише  сформувалося військове мистецтво  Нового часу, але за результатами якої  склалася принципово нова система міжнародних відносин. Саме в цей період  чітко визначається значення армії з високою боєздатністю, нових військових винаходів та ефективних підходів до ведення стратегії і тактики. Це був час діяльності визначних полководців, завдяки яким військове мистецтво зробило великий крок уперед, визначивши провідні тенденції розвитку для військової справи у наступні століття.