Рецензія на оперу «Ромео і Джульєтта » автор Ш. Гуно за мотивами трагедії В. Шекспіра

РЕЦЕНЗІЯ
на оперу «Ромео і Джульєтта » автор Ш. Гуно за мотивами трагедії В. Шекспіра

Виконавський склад:
Диригент-постановник – Василь Василенко Режисер-постановник – Олександра Зіберт Сценографія – Олександра Зіберт Хормейстер-постановник – Анжела Масленнікова Балетмейстер-постановник – Вікторія Петрова Диригент – Ділявер Осман Режисер – Наталія Гонцовська Концертмейстери – Лідія Водик, Марія Поляшова, Любов Орлова Художники світла – Тетяна Музиченко, Олександр Санак Звукорежисер – Ігор Кисельов Режисер, який веде виставу – Алла Пригара.

Назва театру «Київський муніципальний театр опери та балету для дітей та юнацтва »

1. Опера:
«Ромео і Джульєтта» Ш. Гуно було написано у 1865 році за сюжетом шекспірівської трагедії. Як відомо, англійський письменник не вказував у своїй історії конкретних дат. Тим не менш, відомо що події розгортаються в епоху Відродження в місті Верона на півночі Італії. Хоча, у ХХ столітті історики стверджують, що точною датою народження Джульєтти є 16 вересня 1284 року.
Тим не менш, можна говорити, що відображене в п’єсі життя було насиченим політикою, регулярними балами, змовами, інтригами та пристрастями війни. Ш. Гуно вирішив відкинути ці події на задній план, тим самим зробивши їх фоном до прекрасної історії першого кохання. Велика увага приділяється саме стосункам між чоловіком та жінкою, вірності, силі їх почуттів тощо.
Як і кожен витвір мистецтва, опера не залишає глядача байдужим, має потужний і глибокий драматичний сенс, проектуючи його в риторичні питання цінності часу, свободи вибору, необхідності прощення та вірності.

Завдання опери Ш. Гуно – показати на прикладі головних героїв здатність людини вирішувати конфлікти, аналізувати власні вчинки, ідентифікувати мотивацію людської поведінки та вирішувати питання шляхом діалогу.

2. Сценографія:
Беручись за роботу над оперою, Ш. Гуно розумів, що не зможе перетворити наративний тон оригіналу, – адже оповідальність могла позбавити його твір гостроти, пафосу, драматизму. Тому він повністю зосередився на великому мистецтві композиції – тільки музика здатна передати всю глибину почуттів і емоцій, відобразити найменші нюанси внутрішніх переживань головних персонажів.
Авторська інтуїція композитора, його розуміння психології, знання законів театру виявилися пророчими. У всі часи історія Ромео і Джульєтти була і залишається улюбленою у всьому світі, – протягом чотирьох століть до неї зверталися художники, драматурги, композитори, балетмейстери, кінорежисери.
Сценографія вистави лаконічна. Так званий чорний кабінет, чорні костюми, схематизм рухів акторів масових сцен та умовність декорацій зосереджують увагу на сюжетній історії. Рухомі стіни на колесах сірого кольору трансформуються та змінюють своє змістовне навантаження (стіна- перешкода; умовний бар’єр; стіна-балкон; стіна-склеп).
У фіналі вистави стіни руйнуються, перешкода яка протягом усієї вистави підтримувала конфліктну ситуацію в кінці зникає разом із життям молодих людей. На пластично-просторовий образ вистави впливає графічність та схематизм рухів виконавців, які одягнені в чорний одяг. Грим виконавців: червона лінія проведена перпендикулярно від скули до куточків губ, підкреслює трагічність і фатальність драматургії. Режисери зазвичай
надають сцені форму еліпса, рідше – прямокутника, тим самим ілюструючи циклічність та пов’язаність між собою сюжетних поворотів.
Світова партитура є невід’ємною складовою у створенні пластично- просторового та зорового образу. Сцена чорна заливається світлом. Прожектор уособлює луну під час таємного побачення. Світова партитура підтримує жанр романтичної трагедії.
Вистава починається з прологу. Актори хору хаотично рухаються по сцені в чорному одязі, в певних музичних моментах, по рахунку, вони замахуються агресивно і зупиняються в стоп кадрі. Такі режисерські акценти пластичного малюнку мають різні смислові моменти протягом вистави.
По закінченню прологу актори хору ховаються за рухомі стіни. На рухомих платформах знаходяться три стіни, які утворюють умовний бар’єр у відносинах між сім’ями.