"Служоба особа" як суб'єкт корупцiйних злочинiв: становлення поняття у КК Украiни, види та проблемнi питання

ISSN 2304-4756. ВІСНИК КРИМІНОЛОГІЧНОЇ АСОЦІАЦІЇ УКРАЇНИ. 2020. № 1(22)

УДК 343.41

[pic 1]

Марина Василівна ФОМЕНКО, кандидат юридичних наук (Харківський національний університет внутрішніх справ)

[pic 2]

«СЛУЖБОВА ОСОБА» ЯК СУБ’ЄКТ КОРУПЦІЙНИХ ЗЛОЧИНІВ: СТАНОВЛЕННЯ ПОНЯТТЯ У КК УКРАЇНИ,

ВИДИ ТА ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ

Постановка проблеми. Уперше визначення терміну «службова особа» було подано у пункті 1 примітки до ст. 364 Кримінального закону України, ухваленого 05.04.2001. Тоді поява поняття службової особи у національному кримінальному законодавстві відбулася шляхом заміни словосполучення «посадові особи» на «службові особи». Отже, практично відбулася заміна назви понять без суттєвої зміни їх змісту. У подальші роки поняття «службова особа» набуло деяких змін. І хоча чинний кримінальний закон України не оперує поняттям «посадова особа» (у розділі XVII воно вживається лише фрагментарно під час опису окремих диспозицій норм чи приміток до них), водночас на теренах наукового поля постійно точаться дискусії щодо розмежування цих термінів. У першу чергу, необхідність у дослідженні змісту ознак службової особи, як і питання співвідношення з терміном «посадова особа» постала як наслідок відсутності чіткої законодавчої регламентації цих понять. Потреба у встановленні належних критеріїв у їх розмежуванні призводить у подальшому до оперування цими поняттями в різних галузях права (в тому числі кримінального) як синонімами. Безумовно, відсутність єдиної правової визначеності та забезпечення законодавцем точності й максимальної однозначності зазначених юридичних категорій заважає правозастосовувачеві та іншим адресатам кримінально-правових норм чітко з’ясувати зміст і межі кримінально-правової охорони суспільних відносин від посягань, які вчиняються за участі таких осіб.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У доктрині кримінального права питанню дослідження службових злочинів присвячено праці П. П. Андрушка, Р. Л. Максимовича, В. І. Тютюгіна, М. І. Мельника,

• О. Навроцького й А. М. Ященка. Серед останніх досліджень, які стосуються сутності та змісту різних ознак посадової і службової особи, виділяються

роботи вчених різних галузей права, зокрема А. А. Васильєва, Н. О. Янюк, І. Р. Серкевич і Н. М. Ярмиш. Однак і в цих дослідженнях немає єдиної думки

ISSN 2304-4756. ВІСНИК КРИМІНОЛОГІЧНОЇ АСОЦІАЦІЇ УКРАЇНИ. 2020. № 1(22)

щодо природи тих повноважень, якими наділені службові та посадові особи,

• тому проблема у розмежуванні цих термінів залишається не вирішеною і потребує додаткових досліджень.

Мета статті – на підставі побіжного аналізу національного законодавства дослідити становлення поняття службової особи у кримінальному законі України, визначити його сучасний стан: специфічні ознаки, види та питання співвідношення з «посадовою особою».

Виклад основного матеріалу. У період існування радянської держави службова особа ототожнювалася з елементом апарату державного примусу та визначалася, в першу чергу, як працівник державного апарату, наділений з метою здійснення адміністративно-розпорядчих або організаційно-господарських функцій службовими правами та обов’язками. Представники влади виокремлювалися тоді із загального кола службових осіб як більш вузька група. На подальших етапах розвитку радянського кримінального права службова особа визначалася вже інакше – як особа, що здійснює постійно чи тимчасово функції представника влади, а також обіймає постійно чи тимчасово в державних або громадських установах, організаціях чи на підприємствах посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов’язків, чи виконує такі обов’язки в зазначених установах, організаціях та на підприємствах за спеціальним повноваженням.