Пожежна небезпека тягового рухомого складу

Пожежна небезпека тягового рухомого складу.

До тягового рухомого складу відносяться електровози постійного і змінного струмів, тепловози, електро- і дизель-поїзди, колійні машини та тягові агрегати

(локомотив, що складається із власне електровоза й одного або двох вагонів -

самоскидів).

Серед локомотивів найбільшу пожежну небезпеку створюють тепловози, які мають нагріті поверхні та вузли, що містять у собі велику кількість палива і  мастил. В одній секції тепловоза середньої потужності знаходяться 2,7-5,4 т пального та 0,3 - 1,2 т мастил, а у секції тепловоза великої потужності відповідно 6,3- 9,3 т та 0,48-1,56 т.

Аналогічну небезпеку створюють моторні вагони дизель-поїздів, де розташовані машинні відділення, які містять 1,0 - 1,5 т палива та 0,24 - 0,66 т мастила.

В електровозах пожежним навантаженням є електрокабелі, елек- трообладнання, які знаходяться під високою напругою. Дещо меншим є пожежне навантаження мотовозів, паровозів та газотурбовозів.

Пожежна небезпека локомотивів і моторвагонного рухомого складу характеризується:

• наявністю великої кількості дизельного палива в паливних баках у підкузовному просторі, дизельного палива й оливи в дизельному відділенні (приміщенні);
• наявністю обтиральних матеріалів і забруднених поверхонь в дизельному відділенні (оливнисті відкладення на обладнанні й конструкціях дизельного відділення та нагар у вихлопних комунікаціях двигунів внутрішнього згоряння);
• наявністю твердих горючих матеріалів, у тому числі й синтетичних, що виділяють при горінні токсичні продукти (електрична і теплова ізоляція, оббивка крісел, пластмасові деталі обладнання та внутрішнє облицювання кабін і приміщень тощо);
• можливістю утворення вибухонебезпечних сумішей у дизельних приміщеннях, паливних баках, поблизу акумуляторних батарей;
• наявністю трубопроводів та обладнання, що містять горючі рідини під високим тиском;
• наявністю нагрітих до високої температури поверхонь двигунів внутрішнього згоряння;
• наявністю електрообладнання під високою напругою;
• наявністю шляхів поширення вогню й продуктів горіння по приміщеннях локомотива із секції в секцію, внаслідок їхнього безпосереднього сполучення, а також на сусідній рухомий склад та об'єкти в результаті вибухів і розтікання палива.

Магістральні тепловози усіх типів обладнуються установками автоматичної пожежної сигналізації та пінного пожежогасіння (ручного та автоматичного) з генераторами ГПС-100. У дизельних приміщеннях тягової та тяжної секцій є по одному посту ручного гасіння, обладнаному пінним стволом та напірним рукавом довжиною у 20 м. Це дозволяє гасити пожежу як всередині дизельного приміщення, так й у рухомому складі на сусідніх коліях у радіусі до 150 м. Ємність бака з піноутворювачем становить 200 л. На деяких магістральних тепловозах встановлені установки порошкового гасіння ємністю 50 л. Вони працюють у ручному та автоматичному режимах. Ручне гасіння здійснюється як всередині тепловоза, так і за його межами у радіусі 150 м.

Електровози та рефрижераторні секції обладнуються установками пожежної сигналізації та засобами газового пожежогасіння (вуглекислотного та фреонового).

Пожежна небезпека пасажирських вагонів.

Пасажирський парк залізниці складається з вагонів різного призначення. Більшість з них це – суцільнометалеві вагони: міжобласні, відкриті жорсткі, купейні жорсткі і м’які, вагони-ресторани, поштові та багажні. Див. додаток 2.

Пасажирські вагони для забезпечення комфорту пасажирів оснащені системами висвітлення, кондиціонування повітря, опалення, примусової  вентиляції, автономного електропостачання. Внутрішнє їхнє планування залежить від типу вагона. У вагонах міжобласного сполучення салон не розділений на відсіки й має тільки крісла для сидіння пасажирів. У некупейних вагонах салон має перегородки, до яких кріпляться відкидні й невідкидні полки для пасажирів та багажу. У купейних вагонах салон розділений на окремі купе, обладнані спальними полками (диванами).