Міжнародн економічне співпрацювання

Однією з форм міжнародних економічних відносин є міжнародне науково-технічне співробітництво. Ця форма включає до себе такі сектора, як торгівля, виробництво, наука та техніка. Ці сектора пов’язані між собою економічно у системі та відповідають умовам міжнародних договорів.

До міжнародного науково-технічного співробітництва відносяться наступні структурні одиниці:  програми щодо координації досліджень, обмін та використання продуктів  інтелектуальної власності, інжиніринг, освітньо-наукова співпраця, різні науково-освітницькі заходи, вивчення науково- технічних перспектив розвитку та розробка пріоритетних напрямків на базі створених науково-дослідних об’єднань та інститутів, діджиталізація соціальної сфери, розробка планів по автоматизації та комп’ютеризації процесів у виробництві, атомна енергетика, новітні біотехнології та генна інженерія, дослідження космосу.

Однією з проблем в сфері міжнародного науково-технічного співробітництва – є відмінність у законодавствах країн світу щодо оформлення інтелектуальної власності. Тому в міжнародній практиці з’явився інструмент, який надає певні права в межах здійснення об’єктами діяльності щодо інтелектуальної власності, яка належить іншим особам. Цей інструмент  - міжнародне ліцензування, яке є структурним елементом міжнародного науково-технічного співробітництва. Він широко використовується у торгівлі технологіями, ліцензіями на винаходи, патентами, наданням ліцензійних прав на використання винаходів  у вигляді роялті, паушального платіжу, перехресного ліцензування, попередньої оплати або передачі цінних паперів і надання права участі у прибутку.

Ще одною формою міжнародного науково-технічного співробітництва є міжнародний інжиніринг.  Така форма співробітництва допомагає обмінюватись інженерно –консультативними послугами в повному обсязі, або частково. Тому що інжиніринг, як послуга, включає до себе сукупність інтелектуальних заходів та процесів, кінцева мета яких – отримання позитивного прибутку від інвестицій та інших витрат, для яких використовується реалізація різних інженерно-консультативних проектів.

Обмін науковими дослідженнями в міжнародному масштабі здійснюється шляхом обміну науковими знаннями в установах вищої освіти – обмін викладачами, студентами, досвідом та інформацією,  через науково-дослідницькі заклади та міжнародні заходи – конференції, симпозіуми. А також, через  утворення міжнародних організацій науково-технічного співробітництва.  Одна з головних – Світова організація інтелектуальної власності. Рік заснування – 1970. Цю організацію, як спецзаклад при ООН було створено з метою контролю, управління, взаємодії та охорони міжнародної інтелектуальної власності. До складу організації входять союзи (Паризький союз (охорона промислової власності), Союз РСТ (договір про патентну кооперацію), Мадридський союз (угода про міжнародну реєстрацію знаків)).

В зв’язку з тим що світовий ринок диктує все нові та нові умови співпраці в планетарному масштабі, багато країн мають потребу в розвитку науково-технічного співробітництва. Тому все більше ми бачимо такі тенденції  співробітництва як глобалізація, прискорення темпу взаємообміну інноваціями, поява нових міжнародних центрів освіти та розробки  знань, зростання обсягів торгівлі на міжнародному ринку інтелектуальної власності, в тому числі у вигляді франчайзингу.  

Всупереч  міжнародним домовленостям про «мирний атом» наростають суперечності між країнами в сфері озброєння таки країни як Іран та Пакистан, як стало відомо, вже належать до ядерних країн. Це окрема тема міжнародного співробітництва в сфері ядерного озброєння.

З часом, в країнах світу проходять політичні, економічні і законодавчі зміни. Наприклад, в Україні, сформовано єдиний науковий простір з Європейським союзом у сферах науки, культури та освіти.

Також, з часом, національні наукові дослідження і розробки переходять зі стану посиленого інвестування з орієнтуванням на пропозицію технологій до стану стратегічного, який орієнтується на  попит на ринку технологій.

Для розвитку процесу функціонування  механізмів міжнародного науково-технічного співробітництва учасники – країни світу та об’єднання країн ( ЄС) , великий інтерес приділяють фінансуванню процесу передачі технологій, нових технологій, освітніх заходів, розвитку контактів на міжнародному просторі.