Моніторинг ринку

Моніторинг ринку

Ринок - це складне утворення, яке являє собою, з однієї сторони, сферу обміну, сукупність процесів купівлі-продажу, що здійснює баланс за рахунок цін, а з іншого - забезпечує зв'язок між виробництвом та споживанням, неперервність процесу відтворення, його цілісність.

Вибір напрямів розвитку і моментів для дій - найважливіша функція будь-якої системи моніторингу ринку.

Саме моніторинг сприяє реалізації всіх основних функцій управління, і він просто необхідний для реалізації кожної з основних загальних функцій управління. Успіх використання управлінського моніторингу досягає свого максимального ефекту при відносно тривалому періоді збору моніторингових даних та при максимальній кількості показників, що охоплюють всі підсистеми організації та її основні елементи.

Щоб система моніторингу ринку була корисною для стратегічного планування та формулювання стратегії, вона повинна дозволяти прогнозувати майбутні зміни ринкового середовища.

Моніторинг можна розглядати як діяльність, що складається з п'яти етапів. Перший етап передбачає "реконструкцію" управлінських заходів, тобто припущень про те, яких результатів та показників необхідно досягти. Другий етап передбачає вибір емпіричних перевірок певного етапу управлінських дій. Третій етап пов'язаний зі збиранням та аналізом даних. На четвертому етапі до результатів додаються критерії та стандарти управлінської діяльності. П'ятий етап пов'язаний з аналізом проведеного спостереження та відпрацюванням управлінських рішень щодо розвитку територій.

Проведення моніторингу має відповідати низці ключових принципів, основними з яких виступають:

1. оперативність та відповідність поставленим завданням;
2. цілісність та науковість;
3. точність,
4. системність та детальність інформації, її обов'язкова детальна та глибока перевірка;
5. конфіденційність джерел інформації;
6. об'єктивність;
7. прогностичність.

Моніторинг у регіональному управлінні має включати такі основні напрями діяльності:

1. спостереження за діями, явищами, що відбуваються внаслідок прийняття рішення;
2. аналіз та оцінку фактичного стану;
3. моделювання ситуації та тенденції на майбутнє.

Зауважимо, що у створенні системи регіонального моніторингу та його проведенні мають місце труднощі як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру. До таких перешкод належать:

1. невідповідність структури, якості й оперативності статистичної інформації змісту соціальних та економічних процесів, локалізованих у визначених просторових межах.

Значні труднощі в становленні повноцінної системи регіонального моніторингу ситуацій і проблем спричинені скороченням окремих напрямів статистичноїзвітності. Практично руйнується структура регіональної статистики, яка є основою регіонального управління.