Шпаргалка по "Финансам"

Тема 1. Сутність  і функції фінансів.

1.Фінанси, як об*єктивна економічна категорія. Фінанси – це складна єкономічна категорія, яка відображає економічні відносини пов*язані із формуванням, розподілом та використанням централізованих та децентралізованих грошових фондів для того, щоб забезпечити державі можливість виконувати свої завдання та функції і сприяти умовам розширене відтворення.

Ознаки фінансів:1)мають грошову форму виявлення і пов*язані із рухом грошових коштів;2) обмінно-розподільчий характер;3) фондоутворюючий характер;4) формування і використання фінансових ресурсів, відображає рух вартості ВВП. Фінансам притаманний двоїстий характер: 1)це відносини пов*язані із розподілом ВВП і утворенням грошових фондів; 2) матеріальним носієм фінансових відносин є фонди грошових коштів. Об*єктом фінансів є ВВП, а в деяких випадках національне багатство. Суб*єкти фінансів -  держава, підприємства, населення. Кожен із суб*єктів намагається заволодіти якнайбільшою часткою. Вирішується таке протиріччя двома шляхами:  1)законодавчою фіксацією частки, яка припадає на кожного суб*єкта; 2)забезпечення зростання ВВП в державі.

 2.Еволюція розвитку фінансової науки.

 Наука про фінанси пройшла ряд етапів:

1)15-17 ст.- з*являються вчення про платежі,податки та держ.доходи ; 2) друга пол.17-18 ст. – розвивається вчення про держ. бюджет та його роль у розвитку державності;

3) початок 19-поч.20 ст. – поглиблена наука про держ. фінанси , кредитні відносини, страхування; 4) 1914р.- тепер. час – розвиток ринкової концепції, розкривається взаємозв*язок фінансів з іншими економічними категоріями. Фінансові відносини виникають між державою і юр. особами, державою і фіз. особами, між юридичними особами, між юр. особами і їх працівниками як акціонерами, між державами.

3.Загальна теорія фінансів, ретроспективний огляд. Фундатором фінансової науки по праву можна вважати А. Сміта. У своїй науковій праці «Дослідження про природу і причини багатства народів», він уперше сформулював окремі положення про сутність фінансів держави, що базується на його вченні про виробничу та невиробничу працю.  За його визначенням, виробнича праця – це праця, що обмінюється безпосередньо на капітал, а невиробнича –на дохід, тобто на зарплату і прибуток. Виходячи з цього Сміт давав характеристику основним фінансовим категоріям (витратам і прибуткам держави). Він доводив, що увесь, або майже увесь державний дохід отриманий за рахунок податків, витрачається непродуктивно. Тому державні витрати скорочують можливості накопичення капіталу і росту національного доходу. Звідки його негативне ставлення до податків. Він вважав за необхідне зменшення держ. витрат, які є непродуктивними, а отже призводять до гальмування розвитку продуктивних сил. А. Вагнер, який приділив найбільшу увагу дослідженню у сфері державних фінансів, запропонував своє бачення накопичення капіталу за допомогою держави. Виступаючи з позиції розширення держ. діяльності він сформував 9 принципів оподаткування, згрупував їх у 4 розділи (достатність і рухомість; вибір належного джерела й об*єкта; загальність і рівність; визначеність, зручність, дешевизна), які за своєю сутність доповнювали вже відомі принципи оподаткування, сформульовані А. Смітом. Особливого значення Юж. М. Нейнс надавав податкам і їхнім впливом на основний «психологічний закон», згідно якому люди схильні збільшувати своє споживання, але не в такій мірі, у якій збільшується їх доход. Держава має перешкоджати появі цього закону, щоб зменшувати сплатоспроможний попит шляхом збільшення своїх витрат за рахунок податкових надходжень та позик, або стимулюючи приватні інвестиції, які здійснюються за рахунок заощаджень. Це виглядає так: Заощадження +податки=інвестиції+держ. витрати. Таким чином Нейнс розробив принципово нову теорію фінансів, спрямовану на регулювання економіки в умовах монополізації «виробництва».