Правові засади функціонування спільного авіаційного простору

Правові засади функціонування спільного авіаційного простору

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 2. Аналіз правового регулювання окремих напрямків у сфері, що є предметом дослідження в Європейському Союзі

2.1. Основні правові засади формування Спільного авіаційного простору Євросоюзу (САП ЄС)

2.1.1. Розвиток регуляторної бази ЄС у сфері цивільної авіації

2.1.2. Розвиток сучасної системи регулювання цивільної авіації в ЄС

2.1.3. Реалізація повноважень Європейської Комісії та Європейського Агентства з авіаційної безпеки.

2.2. Сертифікація повітряних суден в ЄС та Угоді про спільний авіаційний простір між Україною та ЄС

2.3. Вимоги до авіаційної безпеки (safety) в ЄС

2.3.1. Авіаційна безпека в регуляторній системі ЄС

2.4. Управління повітряним простором в ЄС

Розділ 3. Правові інструменти співпраці України з Європейським Союзом у авіаційній сфері

      3.1. Правові засади Угоди про спільний авіаційний простір між Україною та Європейським Союзом

      3.2. Перспективи реалізації Україною концепції "відкритого неба" з Європейським Союзом

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

РОЗДІЛ 2. Аналіз правового регулювання окремих напрямків у сфері, що є предметом дослідження в Європейському Союзі

2.1. Основні правові засади формування Спільного авіаційного простору Євросоюзу (САП ЄС)

2.1.1. Розвиток регуляторної бази ЄС у сфері цивільної авіації

В контексті повітряного транспорту, лібералізація означає послаблення видів контролю щодо входження на ринок та щодо тарифів, що забезпечує безпеку.

Умовно можна виділити наступні історичні етапи формування регуляторної бази ЄС у сфері цивільної авіації.

Першим таким етапом є процес регулювання авіаційних послуг на початковому етапі формування Європейського Економічного Співтовариства (1958 – 1986)

До грудня 1987 року, коли Рада ухвалила чотири правові акти, які отримали назву «перший пакет з цивільної авіації», тільки деякі правові акти регулювали даний сектор транспорту.

Після судових справ Рада у 1978 році ухвалила першу пріоритетну програму заходів. Ця програма стосувалася управління  шуму літаків, взаємне визнання кваліфікацій працівників та гармонізації умов праці та гармонізації розслідувань нещасних випадків.

Це було віддзеркалене у Меморандумі Комісії під назвою «Внесок Європейських співтовариства у розвиток авіаційного транспорту» - питання щодо тарифів, умов праці робітників, їх кваліфікації, безпека, встановленні прав та конкуренції. На той момент тарифи за повітряні послуги в Європі були найвищими, у процентному співвідношенні на 35-40% вище ніж у США.

В кінці 1979 року Рада ухвалила Директиву, що встановлювала консультації між державами-членами та третіми країнами та дії в рамках міжнародних організацій (№80/50); та ще одну Директиву стосовно лімітування вибросу шуму від літака (№80/51); Директиву стосовно кооперації держав-членів щодо розслідувань нещасних випадків, як було закріплено у Чиказькій конвенції (№80/1266); Директиву, що звільнює від податків та зборів тимчасовий імпорт приватних літаків (№83/182). Інші акти, що були прийняті ЄС, були рекомендаціями.  

Меморандум Комісії 1979 року містив пропозицію, яка набула форми Директиви у 1983 році - №83/416 (хоча було заплановано прийняти Регламент) стосовно регулювання міжнародних регулярних міжрегіональних послуг з авіаперевезень. Метою Директиви було запровадження повітряної мережі між державами-членами, що базувалося на двосторонніх угодах, але за ініціативою самих авіаліній.

Другий Меморандум Комісії під назвою «Прогрес по відношенню до розвитку політики Співтовариства у повітряному транспорті» був опублікований у 1984 році. Цей меморандум ліг в основу з незначними модифікаціями подальшої політики Співтовариства: меморандум визнав, що структура двосторонніх угод та співробітництво національних авіаліній буде й надалі продовжуватись; зміни мають бути покликані на зростання якості послуг авіаційного перевезення, а тарифи мають бути знижені. Авіалініям має бути дозволено односторонньо встановлювати тариф відповідно до умов ринку, та мають надані певні виключення з правил конкуренції.