Двоголосна інвенція C-dur.

Йоганн Себастьян Бах.

Двоголосна інвенція C-dur.

Іоганн Себастьян Бах – німецький композитор, педагог, кантор, органіст, скрипаль, клавірист, поліфоніст, інженер, яскравий представник бароко.

Інвенція – це невелика дво- або трьохголосна поліфонічна п’єса, що визначається винахідливістю як з погляду мелодики, так і з погляду розвитку теми побудови форми. Роботу над інвенціями Бах розпочав 1720 року, а закінчив - у 1723 році. Він записував їх в зошит Вільгельма Фрідермана Баха, свого старшого сина. Вони були написані з метою виховання в учнів наспівної манери гри; Бах прагнув привити учневі бажання до композиції, показавши те, що можна зробити з найпростіших мотивів.

Бах написав 15 двоголосних інвенцій та 15 синфоній (трьохголосних інвенцій).

Інвенція C-dur – яскравий приклад імітаційної поліфонії.

За стилем цей твір представляє епоху бароко, високу поліфонію. Жанр – поліфонічна п’єса. Інвенція в перекладі це винахід.

Стабільними композиторськими засобами є поліфонічні трансформації мотиву.

За характером є бадьорою, жвавою, рішучою і в той же час наспівною п’єсою.

Каданси в інтенції – на стиках форми. Звучання кадансу утворюється за рахунок поліфонічної збіжності голосів. Кульмінаційними моментами є каданси. Фактура – поліфонічна.

Основним прийомом розвитку тематичного матеріалу є робота над затактовим мотивом та його поліфонічна трансформація.

Метр та темп інвенції рівномірний. Ритм змінюється за рахунок збільшення мотиву та його модифікації. Метр дводольний.

Тональний план: До мажор, соль мажор, до мажор, ре мажор, соль мажор в першому розділі. Соль мажор, ре мажор, соль мажор, до мажор, ре мінор, ля мінор в другому розділі. Ля мінор, ре мінор, соль мажор, до мажор, фа мажор, до мажор, фа мажор, до мажор.

Гармонічний план: Т – D – T – модуляція в домінанту через її домінанту в першому розділі. T – D – T – T2 – S6 – V2 in – d moll=IV – V – I – V – I. Модуляція в ля мінор в другому реченні. I – IV = II – V – I – IV – I – IV – V – I.

Тип драматургії – експозиційний.

За формою ця п’єса є трьохчастинною (А В С) - 6 + 8 + 8 тактів. В основі інвенції До мажор лежить тема, яка містить спочатку (до-ре-мі-фа) мотив осягнення волі Господньої, потім (сіль-до-сі-до) соль символ приречення, прийняття волі Бога, предуготованного жереба. Тут цей останній символ звучить захоплено, висловлюючи радісну готовність прийняття волі Бога. За змістом (і загальним мотивами-символам) вона близька До мажорній фуги з I томи Добре темперованого клавіру (Асоціативний образ Прелюдії і фуги - "Благовіщення").

В перших двох тактах ця тема двічі перекликається в кожному голосі. В 3-4 тактах, в партії правої руки тему викладено в оберненні, в партії лівої руки ми бачимо затактові мотиви, що йдуть в опорну долю. В 5-6 тактах, в партії правої руки тема знову йде в оберненні. В партії лівої руки перші дві чверті – це тема в оригіналі, а наступні, включно з 6 тактом, - тема в збільшенні. 6 такт приводить нас в тональність домінанти. Починаючи з 7 такту, мелодія звучить в G-dur.

Такти 7-8 аналогічні з 1-2.

В 9-10 тактах тема двічі проводиться в оберненні.

Такти 11-14 є аналогічними з 3-6, за винятком одного моменту (інтермедія проводиться в нижньому голосі (тема в оберненні), а тема в збільшенні – у верхньому голосі).

З 11 по 15 такти мелодія звучить в гармонії a-moll, паралельній тональності C-dur.

В 15-18 тактах тема перекликається між партіями, переходить з голосу в голос за принципом . В 19-20 тактах партія правої руки складається з триразового повторення мотивів теми в оригіналі, партія лівої руки викладена у вигляді теми в збільшенні. 2-3 чверті 19 такту показують тему в оригіналі, потім знову в збільшенні.