Система банкрутства в Австрії

Система банкрутства в Австрії.

Зміст:

1. Вступ. (2 ст.)
2. Система банкрутства в Європейському союзі загальний опис. (3 ст.)
3. Особливості законодавства Австрії у справах про банкрутство. (5 ст.)

1. Державне врегулювання. Підвідомчість справ про банкрутство. (5 ст.)
2. Критерії неспроможності. (5 ст.)
3. Професійні учасники провадження. (6 ст.)
4. Позасудові процедури щодо розв’язання проблем заборгованості.  (6 ст.)
5. Особливість реорганізації (план реструктуризації). (7 ст.)
6. Боржники та  суб’єкти банкрутства. (7 ст.)
7. Кредитори і їх органи у справі. (8 ст.)
8. Процедури неспроможності. (8 ст.)
9. Особливості банкрутства банків та фінансових установ Австрії. (11 ст.)
10. Правила розгляду транскордонних справ в Австрії. (14 ст.)

1. Висновок. (15 ст.)
2. Джерела. (16 ст.)

1. Вступ

Розвиток  економіки та ринкових відносин зумовили появу в політиці та економіці нових понять. А якщо врахувати нестабільність в економіці, виникає загроза банкрутства підприємств та імовірність їх ліквідації. Тобто така система була розроблена на основі багаторічного досвіду розвитку ринкової економіки для захисту інтересів всіх учасників ринку, а також його структурного регулювання.

Всю сукупність антикризових процедур можна представити як систему банкрутства. Під системою банкрутства розуміють визначену систему контролю, діагностики і заходів можливої захисту від фінансового краху потенційно життєздатних підприємств-боржників, які відчувають серйозні труднощі у забезпеченні їх платоспроможності в умовах, що склалися, а також заходів забезпечення захисту інтересів кредиторів при економічної неспроможності боржника.[3]

Головною метою антикризового управління є розробка і першочергова реалізація заходів, спрямованих на нейтралізацію найбільш небезпечних (найбільш інтенсивно впливають на розвиток процесу економічної неспроможності) факторів, що призводять до кризи і банкрутства. [2]

Цілі системи банкрутства визначені наступним чином:

1. Структурна перебудова економіки, галузі, підприємства відповідно до потреб ринку і суспільства.

2. Запобігання банкрутству діючого підприємства (конкретного бізнесу).

3. Оздоровлення підприємства, виживання конкретного бізнесу.

4. Ліквідація підприємства як суб'єкта господарювання. [4]

Як показує світова практика для реалізації цих цілей  система банкрутства повинна вирішувати наступні задачі:

1) Встановлення єдиної стабільної і надійної системи для всіх суб'єктів господарювання комерційних взаємовідносин, прав, обов'язків в ситуаціях неспроможності або банкрутства підприємства.

2) Надання можливості чесним боржникам відновити свою діяльність.

3) Введення системи безпечних заходів для кредиторів при банкрутстві боржника та економічному спаді.

4) Створення механізму регулювання фінансової діяльності боржників, які чесно виконують свої зобов'язання, з метою можливості оздоровлення їхніх фірм без згортання бізнесу.

5) Створення комерційної та правової систем для заохочення роботи чесних і надійних партнерів і формування прийнятної процедури вирішення фінансових спорів.

6) Огородження правової та адміністративної структур від можливостей прискорення процесу розвалу підприємства і насадження спорів і тяжб.

7) Збереження в тих випадках, де це можливо і економічно доцільно, перспективних підприємств, які мають фінансові труднощі.

8) створення таких механізмів, які представлятимуть і надійно захищатимуть інтереси всіх учасників системи банкрутства у разі ліквідації підприємства, а також дозволять справедливо розподіляти активи (конкурсну масу) боржника. [1]

Ринкова економіка, яка протягом багатьох десятиліть і століть є основою розвитку західних країн, розробила визначену систему контролю, діагностики і можливого  захисту підприємств від повного краху, або систему запобіганню банкрутству і підтримки підприємства.

Система запобігання банкрутству включає в себе низку логічних причинно-наслідкових організаційних і методичних процедур, які забезпечуються державними органами влади.