Лекции по "Банковской системе"

ТЕМА 1: СУТНІСТЬ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ ТА ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ ЇЇ ДІЯЛЬНОСТІ 

 1. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ.
Поява банків передувала монетної емісії. Перші банкі — «ділові будинки» — з'явилися ще на Стародавньому Сході (VIII-VI ст. до н.е.).

 Серед різноманітних функцій, які вони виконували, були і банківські: прийом та видача вкладів, надання кредитів, облік векселів, оплата чеків, безготівковий розрахунок між вкладниками, фінансування внутрішньої і зовнішньої торгівлі. Позичальники платили 20% річних, вкладники отримували 13%. У Середньовічній Західній Європі функції банків виконували монастирі. Рівень ведення справ спочатку значно відставав від Античності. Офіційна канонічна доктрина засуджувала лихварство. Однак дуже скоро були знайдені «законні» підстави для отримання відсотка. Для цього достатньо було видали «безкоштовну позику» на короткий термін (наприклад, на 3 місяці), а далі брати високі відсотки, мотивуючи це «понесенням збитку». Відсоток на позики в XII-XIV ст. колихався на дуже високому рівні — 40-60%.  На початку ХV ст. виник перший банк сучасного типу — Банк Сан- Джорджо в Генуї. У Англії у період з 1844 по 1901 рік кількість банків зросла з 60 до 279. Емісія цих 279 банків становила 8 млн. фунтів стерлінгів, а ценрального банку — 19 млн. фунтів стерлінгів, або відповідно 30% і 70% загального емісійного фонду держави. Через 57 років кількість банків які мали право на емісію скоротилось до 60, а розмір їх емісії до 1 млн. фунтів стерлінгів, що становило 0,03% загальної емісії країни. Це означає, що в другій половині 19 століття монопольне право на емісію грошей фактично затвердилося за банком Англії. 

Шляхи становлення ценральних банків: 

1. Еволюційний — становлення центрального банка відбулося протягом тривалого періоду часу шляхом поступового закріплення за ним монопольної емісії банкнот.

 2. Директивний — держава приймала рішення про заснування ценрального банку, закріпивши за ним з моменту створення моновольне право випуску грошей в країні, наділивши його також функціями регулювання діяльності комерційних банків і грошово-кредитного регулювання економіки.

 З точки зору власності на капітал ценральні банки поділяються на: • державні, капітал яких належить державі; • акціонерні — капитал належить комерційним банкам. • змішані — АТ, частина капіталу яких належить державі. 

Незалежність ценрального банку забезпечується трьома факторами: • незаленість від уряду; • особиста незалежність членів органів ценрального банку; • юридичний статус. Незалежність ЦБ не може бути абсолютною. Як головна кредитна установа держави, центральний банк повинен враховувати загальноекономічні цілі та узгоджувати свої дії з урядом та іншими державними утановами, які формують економічну і фінансову політику.

 Банківська система — це сукупність різних видів банків і кредитних установ, що діють в межах загального грошово- кредитного механізму. 

Розрізняють такі типи банківської системи: • розподільна (централізована) банківська система; • ринкова банківська система; • змішана (перехідного типу).

 Схема банківської системи 

Інститут верхнього рівня банківської системи Ценральний банк

 Інститути нижнього рівня банківської системи Комерційні банки: 1)Універсальні 2)Спеціалізовані: Внутрішньовиробничі банки Інвестиційні банки Іпотечні банки Ощадні банки Галузеві банки Банки споживчого кредиту 

Небанківські кредитно- фінансові інститути :Інвестиційні фонди Страхові компанії Пенсійні фонди Трастові компанії Ломбарди Інші