Концептуальний каркас iнституцiональноi теорii бухгалтерського облiку

Семенишена Н.В., к.е.н., доцент кафедри

ПДАТУ, м.

КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ КАРКАС ІНСТИТУЦІОНАЛЬНОЇ

ТЕОРІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

Необхідність переосмислення окремих положень бухгалтерської теорії та методології пов'язана з тим, що оцінка реального місця облікових процесів у практичній  діяльності показала, що вони охоплюють практично весь контур управління.

В останні роки зріс інтерес до теоретичних досліджень бухгалтерського обліку. Практично всі провідні вчені нашої країни, вчені ближнього і далекого зарубіжжя в даній галузі внесли свій помітний внесок у загальну теорію бухгалтерського обліку.

Аналізуючи найбільш значущі роботи з теорії бухгалтерського обліку, можна зробити висновок, що, за своєю сутністю, всі автори оперують єдиним набором тих категорій, які у своїй сукупності і складають загальнотеоретичну систему бухгалтерського обліку. До числа таких категорій відносяться: концептуальний каркас інституціональної теорії  бухгалтерського обліку.

Високо оцінюючи внесок кожного з вчених в теорію бухгалтерського обліку, можна говорити про існування персоніфікованих теорій бухгалтерського обліку професорів Я. Соколова, В. Палія, М. Кутера, Ф. Бутинця, М. Снітко, П. Папковської, В. Стражева.

Концептуальним каркасом, на нашу думку, є загальна філософія знань. У світлі досягнень філософії науки ХХ століття були спроби застосувати до теорії бухгалтерського обліку  такі поняття, як верифікація, фальсифікація, науково-дослідні програми, парадигми наукового знання – частина із інституціональної доктрини облікових засобів.

Залишаючи поза увагою питання класифікації облікових теорій, зупинимось на проблемах відповідності облікових теорій концепціям управління при взаємоіснуванні та конкуренції різних форм і видів підприємництва.

Позиціювання методологічної основи обліку,  яка б забезпечувала адекватність цілісної системи умовам реальної економіки та, водночас,  достатній рівень формалізації і системності,  становить відправний базис невирішеного завдання розробки теорії бухгалтерського обліку, ґрунтованої на конкретній концепції чи достатньо науково-обґрунтованій парадигмі.

Історія формування облікових теорій (систем) свідчить про те, що всі вони на певному етапі економічного розвитку стикаються з проблемою розмежування інтересів держави і власників, виділення кількох напрямів обліку: фінансового, податкового і управлінського чи формування їх симбіозу.

Слід зазначити, що у сучасних дослідженнях починає превалювати комплексний погляд на природу облікових процесів. Актуальність проблематики підтверджується активними дослідженнями провідних західних вчених, і загальним для їхніх досліджень стало те, що теорія обліку розглядається через призму різноманітних економічних, соціальних, інформаційних процесів, що перебувають за рамками її розгляду, але тісно з нею пов’язаних. Тобто, самі інституції задають вектор розвитку теорії бухгалтерського обліку.

Незважаючи на широкий розгляд у вітчизняній науковій літературі проблем облікової теорії, відсутній узагальнюючий підхід до визначення реакцій теорій обліку, як акумулятора багатопрофільної, зрозумілої і об’єктивної інформації про минулу діяльність і про перспективи розвитку, який би дозволяв ефективно управляти бізнесом в умовах мінливого інституційного середовища.

Таким чином, розширення впливу інституційної теорії на дослідження в області бухгалтерського обліку призводить до появи нової парадигми його розвитку. Сутністю інституційної парадигми є її націленість на зростання місії бухгалтерського обліку (від функції управління до важливого соціально-економічному інституту), через контроль і розвиток нових об'єктів - складових інституту, через залучення в методології «бухгалтерського інжинірингу» і «бухгалтерського імперіалізму» і, звичайно ж , через створення нової - інституціональної теорії бухгалтерського обліку.