Лекции по "Криминалистике"

1. Поняття Криміналістичної тактики як розділу криміналістики, її система та завдання.

Тактика взагалі (від грец. тaktika – мистецтво командування військом)

1. складова частина воєнного мистецтва, наука про підготовку, організацію і ведення бо;
2. в широкому розумінні – визначення методів, шляхів, засобів, форм боротьби, що найбільше відповідають конкретним обставинам у даний момент і забезпечують стратегічний успіх;
3. в переносному значенні – прийоми, засоби досягнення будь-якої мети, лінія поведінки.

Тактика є складовою тих видів людської діяльності, суб’єкти яких, виконуючи свої функції, стикаються з фактичним або імовірним опором певних сил (суперників, супротивників, ворогів, конкурентів тощо). Тактика виконує функцію запобігання такому опору, його подолання або нейтралізації.

Реалізація цього завдання в криміналістичній тактиці відбувається через конкретні дії суб'єктів доказування, які є продуктом їх творчої розумової діяльності – на основі їхнього сприйняття, мислення, уяві та пам’яті. Без уяви не можна змоделювати майбутні події, «вирахувати» імовірну поведінку інших людей та спланувати свої дії; без пам’яті – врахувати практичний досвід, а саме ці завдання є важливими складовими тактики. Тактика ґрунтується на розумовій діяльності суб'єкта доказування (інтелектуальних операціях) з передбачення розвитку майбутніх подій, знаннях і досвіді суб'єкта доказування.

Погляди на зміст і сутність тактики неодноразово зазнавали змін у теорії криміналістики. В історії науки існує чимало термінів, що визначали її поняття: кримінальна тактика, слідча тактика, криміналістична тактика. Змінювалася не тільки назва тактики, а й її зміст. Процес становлення і розвитку тактики йшов від вивчення особи злочинця та засобів учинення злочинів, розроблення ефективних методів їх розкриття до дослідження прийомів провадження окремих слідчих (судових) дій.

• Криміналістична тактика є відносно самостійною частиною науки криміналістики. Це система наукових положень і рекомендацій щодо організації та планування досудового і судового слідства, які розробляються на основі визначення оптимальної лінії поведінки осіб, при- йомів провадження слідчих і судових дій, спрямованих на збирання і дослідження доказів та встановлення обставин, що сприяли вчиненню злочину.

СИСТЕМА:

• Класичний підхід (1980-2010 роки) - 2 розділи:

перший - так звані загальні положення – принципи, окремі теорії і вчення, що утворюють в сукупності наукові, окремі методологічні основи практичної діяльності суб'єктів, які ведуть процес.  Зокрема це вчення про:

• поняття, систему і завдання криміналістичної тактики;
• джерела та принципи криміналістичної тактики;
•  засоби криміналістичної тактики – тактичний прийом, тактичну комбінацію, тактичну операцію;
• використання спеціальних знань при розслідуванні злочинів;
• криміналістичну версію і планування розслідування,
• взаємодію слідчого з оперативними підрозділами,
• залучення громадськості до розслідування злочинів;
• профілактичну діяльність слідчого;
• слідчу ситуацію

другий розділ - тактика провадження окремих слідчих дій.

• Сучасний підхід

Перший – «загальні положення»

Другий – окремі вчення (теорії)

Третій – галузі криміналістичної тактики

• Слідча тактика
• Судова тактика: Тактика обвинувачення; Тактика захисту; Тактика дій суду

Структурність криміналістичної тактики можна простежити на її елементному складі, який передбачає виділення тих «часток», на яких ґрунтується тактика:

1) тактичний прийом як спосіб здійснення процесуальної дії, спря- мований на досягнення її мети;

2) тактична рекомендація — науково обґрунтована та перевірена практикою порада щодо обрання і застосування засобів, прийомів та форм поведінки;