Фiнансово-правовi норми, iх структура та види

УДК                                                                            Економічні науки

ФІНАНСОВО-ПРАВОВІ НОРМИ, ЇХ СТРУКТУРА ТА ВИДИ

Задорожна Дарія Миколаївна

здобувачка фахової передвищої освіти

Науковий керівник:

к.ю.н., Брода Аліна Юріївна,

Вінницький технічний фаховий коледж,

Україна

Економічні та політичні перебудови в Україні сприяють активному використанню фінансів та визначають відповідні зміни і розширення змісту науки фінансового права. Використовуючи фінансово-правові механізми, держава регулює суспільні відносини, що виникають в процесі утворення, розподілу та використання централізованих і децентралізованих фондів. Саме для регулювання цих відносин, використовуються фінансово-правові норми.

Фінансово-правова норма — загальнообов'язкове формально визначене правило поведінки, що встановлюється уповноваженими органами влади з метою регулювання суспільних відносин у сфері формування, розподілу й використання централізованих і децентралізованих грошових фондів і забезпечується примусом держави [1]. Вони визначають права та обов'язки учасників фінансових відносин, обставини, за наявності яких вони стають носіями прав та обов'язків, і передбачають відповідальність за невиконання приписів держави. Таким чином ці норми є однією з основних складових порядку, в реалізації публічних функцій фінансово-правового механізму держави.

Структура фінансово-правової норми виражається в її складових елементах та у функціональних зв'язках між ними. Тож елементами фінансово-правової норми є гіпотеза, диспозиція й санкція.

Диспозиція — це частина норми. В якій закріплені юридичні права та суб'єктивні обов'язки у галузі фінансової діяльності держави й місцевого самоврядування. Тобто, вона вказує на дозволену, обов'язкову або заборонену поведінку суб'єктів фінансових правовідносин. Гіпотеза — це частина норми, в якій визначені умови, при яких можна чи необхідно здійснювати її диспозицію. Тобто містить передбачені фінансово-правовою нормою юридичні права та обов'язки суб'єктів фінансових правовідносин. Санкції — частина норми, в якій визначені заходи державного примусу у випадку порушення її диспозиції [1].

Вони поділяються на 2 види:

1. Правопоновлюючі, направлені на усунення нанесеної матеріальної шкоди, це може бути пеня чи примусове стягнення платежів.
2. Штрафні — фінансові стягнення, що на відміну від адміністративного штрафу, не можу бути замінений іншим стягненням.

Основним методом фінансово-правового регулювання є імперативний. Він виявляється у владних приписах, наказах одним суб’єктам із боку інших, що представляють державу чи органи самоврядування. Тож саме в  санкції фінансово-правової норми виражається імперативний характер приписів у сфері фінансової діяльності держави й місцевого самоврядування.

Основною класифікацією норм фінансового права слід вважати, норми за змістом та за формою реалізації .

За змістом норми фінансового права поділяються на: