Лекции по "Политологии"

Тема 1. Предмет і метод політичної економії

• Зародження і розвиток політичної економії. Основні напрями, школи ,і течії в політичній економії.
• Предмет і методи П.Е.
• Економічні закони і категорії.
• Функції. Місце П.Е. в системі економічних наук.

1. Науки про навколишній світ умовно поділяються на дві групи:

Природничі науки (біологія, фізика, хімія, геологія тощо)вивчають закони та закономірності розвитку природи.

Суспільні науки (юридичні, історія, філософія, літературознавство, економічна теорія) спрямовані на пізнання законів і закономірностей розвитку суспільства.

Економічне життя суспільства складне і суперечливе. Пізнати його не спроможна лише якась одна економічна дисципліна. Тому економіка – є об'єктом дослідження системи економічних наук.

Політична економіка, мікроекономіка і макроекономіка є головними складовими економічної теорії, яка і вивчає економічну сферу діяльності людей.

Політична економія – це суспільна наука, яка вивчає виробничі відносини між людьми у процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання різноманітних товарів та послуг.

Перші спроби вивчення економічних явищ та процесів знаходимо в працях Ксенофонта, Платона, Арістотеля та ін. А також в працях мислителів стародавнього Єгипту, Китаю, Індії.

В перше термін «економія» використовує Ксенофонт, і визначає як науку про домашнє господарство або управляння домашнім господарством.

У 1615 р. французький меркантиліст Антуан де Монкретьєн в своїй праці «Трактат про політичну економію», вперше дає назву економічній науці – політична економія. Поняття складається з двох слів: politocon - державний, суспільний та okonomia – господарство, управління майном. Наука, яка вивчає мистецтво державного управління економікою (господарство).

Політекономія як наука почала оформлятися лише із зародженням капіталістичного суспільства (16-18ст.). Основні напрями школи і течії політекономії:

1. Меркантилізм – Уільям Стафорд, Томас Мен, Антуан Монкретьєн.
2. Класична школа - Адам Сміт, Давид Рікардо, Уільям Петті.
3. Фізіократія – Француа Кене.
4. Маркцизм – Карл Маркс.
5. Маржиналізм – В. Джевансом, Л. Вальрасом.
6. Інституціоналізму – У. Гамільтон, У. Мітчел.
7. Кейціанство – В. Ейкена та Л. Ерхард.

1. Предметом вивчення політекономії є виробничі відносини, які виникають між людьми в процесі функціонування суспільного виробництва.

Виробничі відносини – складаються між людьми в процесі виробничого обміну і споживання матеріальних і духовних благ.

Робоча сила – це розумові та фізичні здатності, які використовують люди у процесі виробництва.

Засоби виробництва – це предмет праці (сировина, паливо), і засоби праці (техніка, обладнання).

Наука – це особливий вид діяльності людей, націлений на отримання знань про природу, суспільства та мислення.

Методи політекономії:

1. Аналіз –  взаємопов’язані й взаємозумовлені методи вивчення і наукового дослідження певних явищ, процесів, дій, результатів.
2. Синтез – поєднання всього того, що відомо на основі аналізу.
3. Дедукція – рух думки від загального до одиничного, від теорії до фактів.
4. Діалектика – розгляд процесів у русі боротьби протиріч сторін, і явищ; наслідком є розвиток у вигляді прогресу або регресу.
5. Наукова абстракція – вивчання найбільш суттєвих сторін об'єкту, і абстрагуватися від всього поверхневого, несуттєвого.
6. Історичний – вивчення процесів, і явищ у тому порядку в якому вони відбулися в історичному суспільстві.
7. Математичний – вивчення кількість характерних процесів та явищ в економіці.

3. Економічні закони – це стійкий, істотний причинно-наслідковий зв'язок і взаємозалежність явищ і процесів економічного життя.

Особливості економічних законів:

1. Мають сутнісний характер.
2. Виявляються через практичну діяльність людей.
3. Проявляються як основні пануючі тенденції економічного розвитку суспільства.

Групи економічних законів:

1. Всезагальні (продуктивність праці, робоча сила, продукт праці).
2. Загальні (товар, гроші, ціна).
3. Специфічні (капітал, додаткова вартість).

Вивчення економічних законів і категорій дає можливість об'єктивно пізнавати економічну сферу, правильно їх використовувати в господарській практики, ігнорування веде до економічної кризи.

4.Функції політекономії.

1. Методологічна – виступає теоретичною основою конкретно-економічних наук.
2. Теоретична – повинна розкривати закони, які керують господарськими процесами.
3. Ідеологічна – формує у людей сучасне  економічне мислення.
4. Практична – розробляє принципи і методи раціонального господарювання.
5. Нормативна – розповідає про те, як повинно бути, як необхідно діяти, щоб досягти бажаних резутьтатів.

Тема 2. Виробництво матеріальних благ і послуг. Продукт і характер праці

1. Ресурси і чинники виробництва їх обмеження.