Проблеми та перспективи концесійного землекористування

ЗМІСТ

Вступ 3

1.Поняття права концесійного землекористування 4

2. Проблеми та перспективи концесійного землекористування 9

Висновки 17

Список Використаних джерел: 19

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасний соціально-економічний розвиток України вимагає нових форм використання земель державної та комунальної власності, які б одночасно поєднували в собі особливості приватного землекористування та загальносуспільний інтерес із метою залучення значних фінансових ресурсів для реалізації масштабних проектів в інтересах всього суспільства та держави. Одним із найважливіших напрямків підвищення ефективного використання земель (земельних ділянок) державної та комунальної власності є використання на умовах концесії. У зв’язку з вищезазначеним набуває актуальності аналіз і вивчення правової природи концесії у земельно-правовому аспекті в Україні з урахуванням досвіду інших держав та історичного розвитку концесії як особливої форми використання державного та комунального майна.

Питанням правового регулювання концесійних відносин приділялася увага як з боку вітчизняних, так і зарубіжних вчених та практиків. Зокрема, концесія як правова форма використання державного майна у господарській діяльності розглядалася у роботі О.А. Медведєвої. На відмінних ознаках концесії від оренди детально зупинявся В.А. Устименко. Серед зарубіжних досліджень можна виділити роботи російських вчених, зокрема, С.А. Сосни, О.М. Савінової, О.О. Левицької та інших. Проте недостатньо дослідженими та такими, що потребують подальшого аналізу, залишаються питання висвітлення особливостей правового регулювання концесії земельної ділянки, змісту земельних концесійних правовідносин, підстав виникнення та припинення прав на землю в концесійних правовідносинах, оскільки цим питанням присвячена лише одна дисертаційна робота М.М. Бахуринської на тему: «Правові засади концесії земельної ділянки за законодавством України».

Концесія у своєму історичному розвитку залежно від змін суспільно-політичного ладу, розвитку продуктивних сил суспільства набувала різноманітних рис та форм. Як зазначає Г.І. Пузанова, концесії існували у різні періоди розвитку людства.

1.ПОНЯТТЯ ПРАВА КОНЦЕСІЙНОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ

Першими в розробці теоретичної бази концесійних правовідносин щодо використання об’єктів державної власності у приватному обігу були юристи Давнього Риму. Саме в той час в юридичній науці виокремлюється особлива категорія речей – res divini juris, що в перекладі означає – речі божественного права [1, с. 72–76]. В «Дигестах» (Книга перша, Титул (VIII) визначено: «Речі, що є речами людського права, за своєю суттю або публічні, або приватні. Ті, що є публічними, не вважаються такими, що знаходяться в майні приватної особи, але вважаються речами, що належать самій сукупності (universitas); приватні ж речі – це ті, що належать окремим особам».

Такі предмети (res publicae – речі суспільства, а також res divini juris) вже за часів Римської імперії визнавалися особливими предметами, що не входять до звичайного цивільно-правового обігу. Виокремлення предметів, що не могли бути об’єктами приватного володіння, відбувалося або внаслідок фактичних особливостей даного предмета, або внаслідок визначених приписів позитивного права. Таким чином, римські юристи визнавали, що позитивне право держави може вилучити окремі предмети з цивільного обігу і поширювати на них особливий правовий режим, який дозволяв зберегти та забезпечити суспільний інтерес при їх використанні [2, с. 116–121]. Саме мета збереження інтересів держави в процесі приватного використання особливо цінних об’єктів державної та комунальної власності