Ерліхіоз собак

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ

І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

ФАКУЛЬТЕТ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

                                                                 Кафедра паразитології та тропічної ветеринарії 

Курсова робота

на тему: "Ерліхіоз собак"

Виконала:                                        

Студентка 4 курсу 4 групи

Лесенко Катерина В'ячеславівна

Керівник:

Слободян Р.О.

Київ–2021

Зміст

1. Огляд літератури

1.  Морфологія збудника
2.  Цикл розвитку
3.  Епізоотологічні дані
4.  Патогенез
5.  Клінічні ознаки
6.  Діагностика
7.  Лікування та профілактика

Висновок

1. Результати власних досліджень

2.1 Anamnesis vitae et morbi

2.2 Стан тварини на 24.11.2021

2.2.1 Серцево-судинна система

2.2.2 Дихальна система

2.2.3 Травна система

2.2.4 Сечостатева система

2.2.5 Нервова система

2.2.6 Дослідження крові

2.3 Спеціальні дослідження

2.4 Диференційна діагностика

2.5 Прогноз

2.6 Лікування

Висновок

Список літератури

Вступ

Ерліхіоз собак – це трансмісивна гарячкова хвороба, збудник якої відноситься до великої групи мікроорганізмів – рикетсій. Ріккетсії названо на честь американського мікробіолога Х.Т. Ріккетса, який відкрив збудників плямистої лихоманки Скелястих гір і загинув від висипного тифу. Відомо 12 видів рикетсій, що належать до трьох родів: Cowdria, Neorickettsia та Ehrlichia.

Рід Ehrlichia включає дрібних облігатних внутрішньоклітинних бактерій, що розмножуються в паразитиформних вакуолях гранулоцитів, моноцитів та рідше за інші клітини. Вони передаються горизонтальним шляхом через вектор (кліщів, рідше трематод). Зараження ерліхіями відбувається за їх потраплянні у кров сприйнятливого організму.

Бактеріальні клітини ерліхій обмежені двошаровою мембраною, причому зовнішня мембрана у різних видів відрізняється своєю товщиною та складчастістю. В оболонці ерліхій недостатньо пептидоглікану, тому вона неміцна.

Ерліхії собак першими стали відомі людству з-поміж бактерій роду Ehrlichia: в 1935 році Донатьєн і Лестоквард описали E. canis, а через 5 років Гордон - Anaplasma phagocytophila. Процес виявлення нових видів бактерій роду Ehrlichia продовжується і зараз. Він утруднений тим, що ерліхії не здатні рости на штучних живильних середовищах, курячих ембріонах і деякі види навіть у культурі клітин. Лише із впровадженням у ветеринарну практику ПЛР та інших молекулярних методів діагностики з'явилася реальна можливість ідентифікації та диференціації різних видів, що утворюють даний рід.

Ерліхій та анаплазм класифікують за типом інвазованих ними клітин крові – гранулоцитів, лімфоцитів, моноцитів та тромбоцитів. Відповідно до цього називають хвороби, що викликаються ними, «гранулоцитарним ерліхіозом», «моноцитарним ерліхіозом», «циклічною тромбоцитопенією» і т.д. Але треба зазначити, деякі ерліхії крім основного клітинного типу можуть інвазувати ще й інші клітини.

1. Огляд літератури

1. Морологія збудника

Збудник відноситься до сімейства Rickettsiaceae, яке включає триб Rickettsieae (поділяється на три роди: 1) рикетсії, 2) рохалімій, 3) коксієли та триб ерліхій Ehrlicheae.[pic 1]

Ehrlichia canis – дрібна (1-3 мкм), грамнегативна, кокоподібна бактерія, що паразитує в циркулюючих макрофагах та моноцитах собак. Вектором є кліщі, у яких E. canis паразитує у гемоцитах, клітинах середнього відділу кишечника та у слинних залозах. У цих клітинах усі стадії розвитку бактерії проходять в обмеженій мембрані паразитоформної вакуолі.[pic 2]

Зовні бактерія покрита зовнішньою та внутрішньою мембранами, причому зовнішня мембрана у ерліхій, на відміну від інших представників сімейства рикетсій, не має потовщених ділянок. У клітинній оболонці ерліхій не виявлено великої кількості пептидогліканів.