Мохоподібних, їх значення у природі та в житті людини

ВСТУП

Мохоподібні є складовою частиною рослинного світу і відіграють помітну роль у природі. Вони є основою рослинного покриву боліт, у яких накопичується вода і які живлять річки. Завдяки невибагливості до умов довкілля вони можуть першими оселятися там, де немає рослинних організмів, виступаючи у ролі рослин-піонерів. Суцільний шар живих мохів, їхніх відмерлих решток перешкоджає випаровуванню води та сприяє її зберіганню в ґрунті. Але часто таке розростання мохів може призводити до утворення боліт на місцях лісів, озер, лук. Мохоподібні є основою рослинного покриву боліт, які відіграють виняткову роль у формуванні та збереженні річок і струмків. Вони вбирають у себе дощові й талі води, а потім поступово віддають їх, обумовлюючи таким чином існування річок навіть у періоди тривалої засухи. Цікаво, що тварини мохи майже не споживають. Лише коли не вистачає корму деякі тварини (північні олені) можуть поїдати несмачну їжу. Але не лише хребетні тварини не живляться мохами: їх не пошкоджують ні комахи, ні бактерії.

Мета достілження: вивчення біологічної особливості Мохоподібних, їх значення у природі та в житті людини.

Предмет дослідження: біологічні особливості Мохоподібних їх екологія.

Об’єкт дослідження: Мохоподібні (Bryobionta)

Розділ 1 Загальна характеристика Мохоподібних (Bryobionta)

Мохоподібні (бріобіонти) друга за чисельністю, після квіткових, група вищих рослин, нараховує понад 18000 видів. Їх вивчає спеціальна наука – бріологія, а ботаніки, дослідники мохоподібних називаються бріологами[1].

Частина представників мохоподібних мають подібно до водоростей тіло у вигляді слані, але більшість мохоподібних мають слань диференційовану на органи, умовно їх тіло складається з стебла та листків. Проте це ще не справжні стебло і листки, вони в певній мірі лише подібні до них, їх ще називають каулідій і філідії, тобто подібні до стебла та листків. Однак традиційно їх продовжують називати стеблом та листками. У даному навчальному посібнику також їх називаємо стеблом і листками. Стебло і листки практично не мають справжніх тканин, тканиноподібні утвори мають лише деякі невеликі групи мохоподібних.

Мохоподібні не мають водопровідної і водорегуляторної системи, вони всмоктують воду усім тілом. Продихи мають лише спорофіти деяких груп.

Кореня мохоподібні не мають, його функції в певній мірі виконують ризоїди, ниткоподібні утвори, які можуть розташовуватися як на стеблах, так і на листках. У частини мохів ризоїдна повсть, що обгортає стебло, відіграє роль зовнішньої водопровідної системи. Але за будовою статевих органів мохоподібні дуже подібні до інших вищих рослин. Чоловічі гаметангії – антеридії багатоклітинні мають вигляд витягнутого мішечка з чоловічими статевими клітинами – сперматозоїдами. Жіночі гаметангії – архегонії також багатоклітинні, мають пляшкоподібну форму, характерну для усіх вищих рослин. У їх нижній розширеній частині – черевці утворюється жіноча статева клітина – яйцеклітина. За типом розташування статевих органів мохоподібні можуть бути однодомними (рослина як з чоловічими, так і з жіночими гаметангіями) або дводомними ( на одній рослині тільки чоловічі, на другій – тільки жіночі гаметангії).

Порівняно з нижчими рослинами – водоростями для мохоподібних характерна регулярна зміна поколінь: гаметофіта і спорофіта. На відміну від інших відділів вищих рослин, у циклі розвитку мохоподібних переважає статеве покоління – гаплоїдний гаметофіт або гаплобіонт, нестатеве покоління – диплоїдний спорофіт (диплобіонт) не є самостійним, а як напівпаразит виростає на гаметофіті з зиготи і виконує функцію утворення спор. Причому у більшості мохоподібних у молодому віці він має зелене забарвлення, здатний до фотосинтезу, в результаті якого утворюються органічні речовини, що йдуть на його живлення, особливо на утворення з клітин спорогенної тканини спор, тобто його можна охарактеризувати як автотрофний організм. Характерною особливістю мохоподібних є утворення