Анатомія і фізіологія гортані

Аньчик 13-16

Заліковий білет № 13 1. Анатомія і фізіологія гортані

 2. Гостре і хронічне запалення верхньощелепного синуса. Ендоскопічна діагностика.

3. Антрім, мастоїдит. Етіологія, патогенез, клініка, лікування.

Анатомія і фізіологія гортані:

Гортань є органом у дихальній системі людини, розташованим у верхній частині шиї, нижче мовного кореня. Вона виконує кілька важливих функцій, зокрема відіграє роль в диханні, фоніці (звуковому утворенні) та захисті дихальних шляхів.

Гортань складається з декількох основних структур, включаючи голосові зв'язки, горловий криловидний хрящ, гортанні хрящі, эпіглотис і голосовий апарат. Голосові зв'язки, що розташовані в гортані, грають роль у формуванні звуку, коли повітря проходить через них під час вимови слів.

Гортань також має важливу функцію у захисті дихальних шляхів. Вона містить кілька механізмів захисту, таких як кашель і рефлекс глотання, які допомагають уникнути потрапляння сторонніх тіл або рідини в дихальні шляхи.

Гостре і хронічне запалення верхньощелепного синуса. Ендоскопічна діагностика:

Гостре запалення верхньощелепного синуса (антрит) є запаленням слизової оболонки синуса, яке може бути спричинене інфекцією, алергією або механічними чинниками. Симптоми гострого запалення верхньощелепного синуса включають біль в області верхньощелепного синуса, нежить, набряк навколо очей, назальну залозу, головний біль і закладеність носа.

Хронічне запалення верхньощелепного синуса виникає, коли запалення триває понад 12 тижнів. Це може бути спричинено повторюваними інфекціями, алергією або анатомічними аномаліями, які ускладнюють дренаж синусів. Симптоми хронічного запалення верхньощелепного синуса можуть бути менш вираженими, але триваліше присутніми, включаючи нежить, закладеність носа, періодичні головні болі та слизовий виділ з носа.

Ендоскопічна діагностика хвороби проводиться за допомогою гнучкого ендоскопу, який вставляють через ніс до носових прохідців, що ведуть до верхньощелепного синуса. Це дозволяє лікарю оглянути стан слизової оболонки, оцінити ступінь запалення і виявити можливі анатомічні аномалії.

Антрім, мастоїдит. Етіологія, патогенез, клініка, лікування:

Антріт - це запалення слизової оболонки верхньощелепного синуса (антрума). Мастоїдит - це запалення клітин мастоїдного процесу скроневої кістки, розташованої за вухом. Обидва стани можуть бути гострими або хронічними.

Етіологія антріту і мастоїдиту може бути різною, включаючи бактеріальні або вірусні інфекції, алергічні реакції, пов'язані з диханням або анатомічні аномалії, які утруднюють дренаж синусів або клітин мастоїдного процесу.

Патогенез полягає в запаленні слизової оболонки і накопиченні виділення в антрумі або клітинах мастоїдного процесу. Це може призводити до болю, нежиті, закладеності носа, головного болю, відчуття тяжіння в області щелепи та інших симптомів.

Лікування антріту і мастоїдиту може включати призначення антибіотиків для боротьби з інфекцією, протизапальних препаратів для зменшення запалення, знезараження синусів або клітин мастоїдного процесу, а також симптоматичну терапію для полегшення симптомів. У деяких випадках може бути необхідна хірургічна інтервенція для відкриття і дренування антрума або клітин мастоїдного процесу

Заліковий білет № 14 1. Будова рецепторів периферичного відділу вестибулярного аналізатора

2. Гостре і хронічне запалення гратчастого синуса. Хірургічне (традиційне і ендоскопічне) лікування

3. Доброякісні і злоякісні пухлини глотки.

Будова рецепторів периферичного відділу вестибулярного аналізатора:

Периферичний відділ вестибулярного аналізатора включає спеціалізовані рецептори, розташовані в органах рівноваги, таких як вестибулярний лабіринт в внутрішньому вусі. Вони відповідають за сприйняття руху та орієнтацію тіла у просторі.

Основні рецептори вестибулярного аналізатора називаються вестибулярними волосками. Вони розташовані внутрішньому вусі і складаються з волоскових клітин і покриваються гелематриксом. При руху голови чи зміні положення тіла, рухаючіся рідини в вестибулярному лабіринті збурюють гелематрикс, що стимулює вестибулярні волоски. Це викликає зміну потенціалу волоскових клітин, що передається до нервової системи.