Вольтер

Міністерство освіти і науки України

Національний університет «Львівська політехніка»

Кафедра філософії

ДОПОВІДЬ

Тема: Вольтер

Виконав:

ст. гр. ХТ-37

Лугова Юлія

Перевірив:

доцент

Чурсінова О. Ю.

Львів 2018

ЗАГАЛЬНІ ДАНІ

Вольтер (Марі Франсуа Аруе) — один з найбільших французьких філософів-просвітників XVIII століття: поет, прозаїк, сатирик, трагік, історик, публіцист, що відомий своєю дотепністю, його нападками на встановлення католицької церкви, а також його пропагандами свободи віросповідання, свободи слова і поділу церкви і держави.

Вольтер був різнобічним письменником, створюючи роботи майже в кожній літературній формі: п'єси, вірші, романи, есе, історичні й наукові роботи. Він написав понад 20000 листів і більше 2000 книг і брошур. Аруе був активним захисником громадянських свобод, незважаючи на ризик, це поставило його в рамки строгих законів про цензуру того часу.

Лірика молодого Вольтера перейнята епікурейськими мотивами, містить випади проти абсолютизму. Його зріла проза різноманітна за темами та жанрами: філософсько-фантастичний роман «Мікромегас» (1752), утопія «Кандид, або Оптимізм» (1759), філософська повість «Простодушний» (1767), трагедії в стилі класицизму «Брут» (1731), «Танкред» (видана в 1761), сатиричні поеми («Орлеанська незаймана», 1735, видана в 1755), публіцистика. Історична творчість Вольтера пов'язана з боротьбою проти релігійної нетерпимості, критикою феодально-абсолютистської системи: «Філософські листи» (1733), «Філософський словник» (1764-69). Вольтер зіграв значну роль у розвитку світової філософської думки, в ідейній підготовці Великої французької революції кінця XVIII ст.

РЕЛІГІЯ

Вольтера часто вважають атеїстом, проте він був прихильником деїзму, в основі якого віра у Бога-творця, який надалі після акту творення, не втручається в справи світу. Аналіз праць Вольтера наводить на думку, що його критика скоріше спрямована проти церкви, як установи, ніж проти самої концепції релігії. Деїст Вольтер вів полеміку, як із церквою, так і з атеїзмом. Йому належить вислів «Якби Бога не було, то його слід би було вигадати». Він брав участь в релігійних церемоніях і навіть збудував каплицю в своєму маєтку в Фернеї. Не будучи людиною релігійною, Вольтер відмовлявся все ж від атеїзму Дідро та Гольбаха й часто повторював свій знаменитий куплет:

L'univers m'embarrasse, et je ne puis songer [Всесвіт дивує мене й не можу думати я]

Que cette horloge existe et n'ait point d'horloger. [Що годинник цей існує без годинникаря]

Таким чином Вольтер зберіг віру у «вічного геометра». Водночас, притримуючись ідей деїзму, він заперечував як ілюзію провіденціалізму, залишаючи без відповіді питання святого Августина про те, чому у світі існує зло, якщо його творець — Бог, якого всі теологи називають добрим.

Борючись проти церкви, духовенства та релігій «одкровення», Вольтер був разом з тим ворогом атеїзму; походу на атеїзм Вольтер присвятив спеціальний памфлет («Homélie sur l'athéisme»).

У «повчальних проповідях», а так само в філософських повістях неодноразово зустрічається і аргумент «корисності», тобто таке уявлення про Бога, при якому він виступає як соціальний і моральний регулювальний принцип. У цьому сенсі, віра в нього виявляється необхідною, оскільки тільки вона, на думку Вольтера, здатна утримати людський рід від саморуйнування і взаємного знищення.

Заперечуючи середньовічний церковно-чернечий аскетизм в ім'я права людини на щастя, яке коріниться в розумному егоїзмі («Discours sur l'homme»), довгий час розділяючи оптимізм британської буржуазії XVIII століття, перетворити світ за своїм образом і подобою і стверджувала устами поета Поупа: «Whatever is, is right» («все що є — добре»), Вольтер після землетрусу в Лісабоні, що зруйнував третину міста, дещо знизив свій оптимізм, заявляючи в поемі про лісабонську катастрофу: «зараз не все добре, але все буде добре».