Психологічна характеристика власної особистості

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ.М.П.ДРАГОМАНОВА

ФАКУЛЬТЕТ ПЕДАГОГІКИ ТА ПСИХОЛОГІЇ

РЕФЕРАТ

на тему: «Психологічна характеристика власної особистості»

Керівник: Халько Марина Сергіївна
Роботу виконала студентка 1-го курсу
16 групи ПРПС
Мехеда Софія В’ячеславівна

Зміст реферату

Зміст реферату        2

Вступна частина  Введення        3

Поняття особистості        4

Сутність суб’єктивного відображення, властивого людині  Загальне розуміння        5

Суб’єктивне сприйняття людиною власної особистості та характеристика власної особистості        7

Корисне доповнення: про прийняття людиною себе        10

Висновки        11

Джерела        12

Вступна частина

Введення

Мета цього реферату полягає в тому, щоб поступово та доступно розкрити такий феномен, властивий людині, як суб’єктивне сприйняття власної особистості та характеристика власної особистості, тобто сприйняття людиною самої ж себе. Це неймовірно цікава і ще більш глибока тема, на мою думку, з приводу якої хочеться донести якомога більше інформації.

Для кращого розуміння даної теми, до неї треба підходити з «глибинок», тобто тієї базової інформації, з якої витікає тематика нашого реферату. Метафорично кажучи, ми з вами, шановний читачу, нібито по цеглинці будемо вибудовувати загальну картину сутності нашої теми.

Поняття особистості

Загальне визначення має терміну такий зміст:

• Особистість — феномен суспільного розвитку, конкретна жива людина, яка має свідомість і самосвідомість. Структура особистості — цілісне системне утворення, сукупність соціально значимих психічних властивостей, відносин і дій індивіда, що склалися в процесі онтогенезу і визначають його поведінку як поведінку свідомого суб'єкта діяльності та спілкування.

У вузькому розумінні:

• Особистість — визначена включеністю до суспільних відносин системна якість індивіда, що формується у спільній діяльності та у спілкуванні.

Особистість, як якість людини, має певні ознаки:
[pic 1]

Існують ще такі поняття, як «індивід», «індивідуальність» та «суб’єкт». Щоб не ототожнювати їх з «особистістю», давайте швидко розберемося, які самостійні значення вони мають.

Першочергово людина народжується, перебуваючи в статусі індивіда (людина як представник біологічного виду Homo sapiens). Індивід є типовим носієм різних видів людської активності, перебуваючи в стані суб'єкта (носій свідомості, діяльності та знань). Поступово індивід стає типовим представником суспільства, яке його сформувало, - особистістю, яка є неповторною, несхожою на інших людей. Це робить її індивідуальністю (це неповторність та унікальність людини; на світі немає жодної пари повністю однакових людей, тобто кожна людина безнадійно неповторна, як крижинки).

Сутність суб’єктивного відображення, властивого людині

Загальне розуміння

• Суб'єктивність — вихідне положення про те, що кожна людина живе в максимально особистому, суб'єктивному світі переживань і цей світ впливає на її поведінку; ставлення до чого-небудь, обумовлене особистими поглядами, інтересами або смаками суб'єкта, відсутність об'єктивності.

Говорячи про здатність людини до суб’єктивного відображення, ми розуміємо, що це означає транслювання свідомістю людини об’єктивної реальності, яка, по суті, «пуста», у суб’єктивну, шляхом надання всім об’єктам оточуючої реальності певного значення. Предмети не існують самі по собі і не мають власного значення. Наведу доступний приклад для пояснення цього факту:

~Ми всі знаємо такий предмет, як олівець. Ми користуємося ним кожен день, точно впевнені в тому, що він призначений для малювання і шо це є ОЛІВЕЦЬ. Тобто ми гадаємо, що цей предмет об’єктивно є олівцем. Але олівець сам по собі не є олівцем. Він є нічим, і предмет набуває свого значення тільки тоді і залежно від того, який живий організм його сприймає.
Проведемо експеримент, який навіть не потребує матеріальної реалізації – уявіть пусту кімнату, в центрі якої, на підлозі, розташований цей самий олівець.
1) Запустить у цю кімнату людину. Реакція на даний предмет буде такою ж самої, як описано вже вище.
2) Запустить у кімнату собаку. Якщо б олівець сам по собі був олівцем, то тварина підбігла до нього, схопила й почала писати. Але цього не відбудеться, тому що в суб’єктивній реальності собаки олівець – паличка для гри.
3) Запустить в кімнату мураху. В її суб’єктивному світі олівець вже буде звичайною перешкодою на шляху.
З цим прикладом ніяк не посперечатися. І він є доказом того, що предмети існують такими, якими ми їх знаємо тому, що ми самі наділяємо їх сенсом у власних суб’єктивних реальностях.~

До речі, мораль вище наведеного прикладу є дуже радісним фактом, оскільки вона говорить про те, що ми можемо змінювати реальність як нам цього забажається, ніби чарівною паличкою, змінюючи лише своє бачення, установки, сприйняття нами реальності тощо. Проте важливо пам’ятати, що для будь-яких змін потрібен певний проміжок часу.

Коли ми вже ознайомились із фундаментальним поняттям суб’єктивного відображення реальності людиною, перейдемо до необхідної наукової теорії, а саме тлумачення певних термінів, які є частиною цієї теми та в більш ширшій, детальніше розписаній формі повторять отримані щойно нами знання стосовно суб’єктивної реальності.