Поняття про сприймання у статті Р.Л. Грегорі «Предмети і відображення»

ЖИТОМИРСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОЇ ТА ПРАКТИЧНОЇ ПЕДАГОГІКИ

Поняття про сприймання у статті Р.Л. Грегорі «Предмети і відображення»

Реферат
зі вступу до спеціальності
студентки 13 групи
Соціально-психологічного факультету
Лісогурської Аліни Вікторівни

Викладач:
доцент І.С. Загурська

2017-2018 н.р

Зміст

1. Вступ………………………………………………………………… 2
2. Розділ І. Сенсорна інформація………………………………………3
        1.1. Ретинальні зображення……………………………………..3
        1.2.  Біологічна еволюція зорового аналізатора……………….4
3. Розділ ІІ Центральна проблема зорового сприйняття.
   Поняття про Патерн…………………………………………………..6
       2.1. Поняття патерн………………………………………………..6
       2.2. «Що є об'єкт?»………………………….....................................7
4. Висновки………………………………………......................................9
5. Список використаної літератури………………...................................10

Вступ

Актуальність проблеми: Ця тема є досить важлива для вивчення адже необхідно зрозуміти який саме зв'язок має зір з розумом і як предмети пов'язані з образами в нашому мозку. Тому що зір, служачи розуму, дозволяє проникати в невидиму суть видимих речей, повідомляє мозку величезну кількість інформації про навколишній світ  і збагачує відомостями набутими в досвіді.

Мета реферату: проаналізувати взаємозв'язок мозку і зорового аналізатору в психічній діяльності людини.

Завдання:

1. Проаналізувати біологічну значимість сенсорної інформації;
2. Дослідити розвиток зору, його передумови;
3. Розкрити поняття «Патерн»;
4. Розкрити питання: що є об'єкт для мозку при сприйнятті його зоровим аналізатором?;

І. Сенсорна інформація

1. Ретинальні зображення

Колись вважалось, що за допомогою інформації, що сприймається зоровим аналізатором визначається поведінка індивіда. Проте це далеко не така, зорова сенсорна інформація дуже не повна, тому ставиться питання чи придатне око для керівництва поведінкою, чи містить воно всю ту інформацію про предмет, щоб врегулювати поведінку по відношенню до даного об'єкта. Мозок стикається з таким завданням постійно.
           Наша поведінка відносно об'єктів регулюється відносно того, про що ми здогадуємось, а не тим, що безпосередньо відчуваємо. Людина кладе книгу не на «темно-коричнева пляма», він кладе її на стіл. «Гіпотеза перетворює темно-коричнева пляму, що відчувається очима, або твердий край, що відчувається пальцями, в стіл - щось більш значуще, ніж будь-яка пляма або край. Темно-коричнева пляма зникає, коли ми відвертаємося, але ми впевнені, що стіл і книга перебувають як і раніше там же, де були.» [1, с. 190]
           Як говорить Р. Л. Грегорі: «Оптичні зображення, що формуються на сітківці очей (ретинальні зображення), являють собою всього-на-всього світлові візерунки, які важливі лише остільки, оскільки можуть бути використані для впізнавання неоптичні сил природи. Зображення можна з'їсти, як не може їсти н воно саме; біологічні зображення несуттєві. Цього не можна сказати про всю сенсорної інформації взагалі. Адже почуття смаку і дотику прямо передають біологічно важливу інформацію: предмет твердий або гарячий, їстівний або неїстівний. Ці почуття дають мозку відомості, конче необхідні для збереження життя; до того ж значимість такої інформації не залежить від того, що являє собою даний об'єкт як ціле. Ця інформація важлива і крім впізнання об'єктів.» [1, с. 190] Тобто головне, що відчуваємо якісь фізичні умови,  ці відчуття є передаються безпосередньо, а природа об'єкту встановлюється пізніше. Такі реакції є примітивні. Впізнання об'єкта і реакція на приховані властивості з'являється пізніше.
            Спочатку в процесі еволюції з'явились життєво-необхідні відчуття (дотик, смак, нюх і т.д.). Оскільки, щоб сприйняти зорові образи їх необхідно витлумачити, тільки так вони будуть пов'язані зі світом предметів. для тлумачення зорових образів необхідна складна, розвинута нервова система, оскільки поведінка керується лише згадкою про об'єкт ніж прямою сенсорною інформацією.