Антоніо Лотті «Miserere»

«Одеська національна музична академія імені А.В. Нежданової»

Кафедра Хорового диригування

Анотація

виконала студентка 1 курсу                                                                

заочної форми здобуття освіти

вокально-хорового факультету

Василькова Аліса Миколаївна

Антоніо Лотті «Miserere»

Антоніо Лотті (1667-1740) - видатний італійський композитор та органіст епохи бароко, який працював у Венеції та німецьких державах. Автор 8 ораторій та 24 опер, а також численних творів духовної музики.

  Антоніо Лотті народився у 1667 році в Венеції. Відомий як композитор та органіст, він почав писати опери ще до 16 років. Працював у Венеції та Дрездені, де здійснив три оперні постановки. Після повернення до Венеції у 1719 році Лотті зосередився на духовних жанрах. У 1736 році став капельмейстером, а його вплив відчували численні учні, серед яких Джузеппе Альберті, Бальдасаре Галуппі та інші. Помер Антоніо Лотті 5 січня 1740 року і похований у церкві Сан-Джеминьяно.

  Творчість Лотті можна умовно розділити на два періоди: до і після повернення з Дрездена. У першому періоді він активно творив як духовну, так і світську музику, але в другому віддав перевагу виключно духовній. Незважаючи на це, його творчості належить значна кількість світських творів, включаючи:

• 24 опери, написані для Венеції, Відня і Дрездена. Вісім з них повністю збереглися до наших днів: Alessandro Severo, Ascanio, Costantino, Foca superbo, Giove in Argo, Polidoro, Porsenna та Teofan.    З дев'яти збереглись окремі частини, а сім вважаються повністю втраченими.
• Вісім ораторій, з яких збереглись лише два: Il voto crudele і L’umiltà coronata in Esther;
• Твори малої форми, частина яких увійшла до збірника "Duetti, terzetti e madrigali a piu voci", присвяченого імператору Леопольду I.

  Музика Лотті у духовному жанрі охоплює численні меси, мотети, антифони та Miserere. Меса Sapientiae Лотті зберігалась у особистій бібліотеці Баха, і є думка, що її вплив відчувається в бахівській Месі h-moll.

Аналіз твору

  Твір «Miserere» написаний для мішаного хору. За формою є хоровою мініатюрою, що складається з 2-х речень.

  Основна тональність – d-moll. Є відхилення в g-moll та закінчується тонікою паралельного мажору (характерний прийом для творів епохи бароко).

  Гармонійна мова твору складна, приваблива і цікава. Переважають акорди тоніки та домінанти, але також зустрічаються субдомінантові акорди та акорди інших ступенів, включаючи септакорди та їх обернення. Наприклад, каденції для підтвердження аргументів: перша - у 4-му та 5-му тактах (з відхиленням в g-moll): відхилення відбувається через домінантовий секстакорд, розрішується у тонічний тризвуччя g moll. Далі, при поверненні до d moll, наступні функції: домінантовий квінтсекстакорд, домінантове тризвуччя, тоніка. Також цікава фраза "secundum magnam", де відбувається відхилення в g moll через домінантове тризвуччя, кадансовий квартсекстакорд та зменшений вступний терцквартакорд. З гармонійної точки зору цікавий момент у фразі "misericordiam" (зокрема в 14-му такті), оскільки використовується септакорд подвійної домінанти.