Проблема соцiальноi справедливостi у романiстицi I. Багряного

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ»

Філологічний факультет

Кафедра української і зарубіжної літератури та методики навчання

ДИПЛОМНА РОБОТА

бакалавра

на тему

«ПРОБЛЕМА СОЦІАЛЬНОЇ СПРАВЕДЛИВОСТІ

У РОМАНІСТИЦІ І.БАГРЯНОГО

(НА ПРИКЛАДІ ТВОРІВ «ТИГРОЛОВИ»,

«САД ГЕТСИМАНСЬКИЙ»)»

Виконала: студентка 4 курсу, групи У-41(з) напряму підготовки спеціальності

6.020303 Філологія (Українська мова і література)

Дубинець А.В.

Керівник: Козубенко Л.М.

кандидат педагогічних наук, доцент Рецензент:

                   Переяслав-Хмельницький -2015

ЗМІСТ

ВСТУП...........................................................................................................3

РОЗДІЛ І. ЗІТКНЕННЯ ЛЮДСЬКОЇ ОСОБИСТОСТІ І ТОТАЛІТАРНОЇ СИСТЕМИ В РОМАНАХ І.БАГРЯНОГО « ТИГРОЛОВИ» ТА «САД ГЕТСИМАНСЬКИЙ» ……………………7

1.1. Розвиток тоталітарної тематики в українській та світовій літературі.......................................................................................................7

1.2 Світоглядні основи  творчості Івана Багряного…………..………...11

1.3Соціальна проблематика в творі І.Багряного «Тигролови»................................................................................................17

1.4. Протистояння людини і суспільства в романі І.Багряного «Сад Гетсиманський»...........................................................................................24

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНА МОДЕЛЬ ВИВЧЕННЯ ТВОРЧОСТІ І.БАГРЯНОГО В ЗОШ І-ІІІ СТУПЕНІВ.…………………………….28

2.1 Особливості вивчення прозових творів в школі……………………28

2.2 Українська еміграційна проза І.Багряного в системі вивчення літератури українського зарубіжжя в загальноосвітній школі ….…….29

2.3. План-конспект уроку вивчення творчості І.Багряного.....................37

ВИСНОВКИ...............................................................................................54

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…….......................................58

ВСТУП

Постать Івана Багряного - одна з найяскравіших і найдраматичніших в українському письменстві і громадянстві першої половини і середини XX ст. Переслідуваний і караний на батьківщині, в УРСР, він не для всіх виявився бажаним і зручним і в еміграції, в діаспорі - його політична позиція ставала предметом не лише заперечень, а й злостивих перекручень та наклепів, а серед політичних супротивників знаходилися й такі, що погрожували йому розправою і вдавалися до засобів кримінальних. Замовчуваний в Україні всі повоєнні роки, він тільки останнім часом став відомий читачам на батьківщині. Тепер опубліковано тут кілька його романів, за його творами ставляться фільми, з’являються дослідження про нього. Актом справедливості і визнання (хоч і запізнілого) стало присудження йому посмертно в березні 1992 року найвищої відзнаки нашої держави - Державної премії України імені Тараса Шевченка.

Органічна національна свідомість стимулювала творчість Івана Багряного, а гаряча бунтівлива натура гостро реагувала на пригнічення української ідеї в різних формах її вияву. Поет шукає підтримки як серед інтелігенції, так і серед селян, до яких він тягнувся співчутливим серцем і помислом. У присвяті до поеми «Аве Марія» з’являється таке звернення: «Вічним бунтарям і протестантам, всім, хто родився рабом і не хоче бути ним, всім скривдженим, зборканим і своїй бідній матері крик свого серця присвячує автор».[5]