До переможного кінця!

До переможного кінця!

Війна, війна! І знов криваві ріки!

І грім гармат, і шаблі дзвін.

Могили, сироти, каліки

І сум покинутих руїн.

Війна… Страшне слово, яке зображує нам кровопролиття, смерть десятків тисяч людей, страх в очах та патріотизм, який проявляється на полі бою. Палають міста і села, фашист плюндрує нашу рідну землю. Але після всього поганого обов’язково приходить щось добре, для нас це стала Перемога, довгоочікувана Перемога! Тому День перемоги – це наймасштабніша подія, яка знаменує собою перемогу радянського народу проти німецько-фашистських загарбників у Великій Вітчизняній війні. Наш народ безсмертний і безсмертні герої, що впали за його свободу. Але до кінця, по-справжньому, ми, сучасники, не можемо оцінити це свято, тому що ми не пережили і не відчули того,що відчували наші солдати, перебуваючи в окопах. Скільки молодих хлопців і дівчат полягли захищаючи нашу Вітчизну, вони недожили, недолюбили.

Велика Вітчизняна війна розпочалася 22 червня 1941 року. Для нас, вона стала неочікуваною та принесла велике горе. Вона підпалила квітучу землю, затьмарила міста і села, змусила український народ залишити все і піднятися на боротьбу проти іноземних загарбників.

В серпні не брали ми в руки серпи,

Бо руки тримали зброю.

Бо наші достиглі пшеничні степи

Були тоді полем бою.

Але війна не зламала духу народних месників, а навпаки примножила і загартувала їх мужність, бажання йти до переможного кінця. Вони витримали режим терору, насильства й грабіжу і зуміли дійти до кінця. Але дорогою ціною дісталося нашому народу визволення Житомирщини.