Риторичнi iдеали античностi: софiстичний та сократiвський

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В. Н. КАРАЗІНА

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТУТ

КАФЕДРА ДЕРЖАВНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

РИТОРИЧНІ ІДЕАЛИ АНТИЧНОСТІ: СОФІСТИЧНИЙ ТА СОКРАТІВСЬКИЙ

Реферат виконав (-ла): студента (-ка)

групи ___

Прізвище та ініціали

Харків - 2022

План

Вступ        3

1. Антична риторика. Давньогрецькі ритори        4

2. Софістичний ідеал        6

3. Сократ. Його риторичний ідеал        9

Висновки        12

Список використаної літератури        13

Вступ

Риторичний ідеал — історично вкорінене в національній культурі уявлення про те, яким має бути гарне мовлення, система найзагальніших вимог до мовлення та мовленнєвої поведінки, що існує й діє у свідомості кожної людини — носія певної культури — і керує певною системою цінностей і очікувань щодо того, як має відбуватися вербальна комунікація в даній ситуації.[2] Ця система природно-історична. Отже, історію риторики можна «розповісти» саме як історію риторичних ідеалів, які виникали, утверджувалися та змінювали один одного. Риторичний ідеал має три важливі властивості:

1. історичну мінливість,

2. культурну специфіку,

3. соціальні характеристики.

Риторичний ідеал, незважаючи на його часову мінливість, все ж таки є саме тим, що об’єднує культури і народи в єдине ціле, що забезпечує літературу різних епох існування культури народу, це забезпечує безперервність мовно-мисленнєвої творчості.

У рамках парадигми риторичного ідеалу цінності можуть бути переставлені за змістом, додаватися нові елементи, а деякі старі елементи можуть зникати. Загалом, однак, ця парадигма, здається, зберігає велику життєздатність і прагне жити доти, доки живе культура, яка її плекає.

Риторичний ідеал створює основу для оцінки того чи іншого ораторського мистецтва (доповідь, лекція, вірші (я маю на увазі їх декламування) тощо, усе, що визначається загальним терміном – ораторське мовлення і висуває певні вимоги до мовленнєвої поведінки та тексту.

Метою цієї роботи є бажання ознайомитись із античної риторикою через риторичні ідеали софістів та Сократа.

1. Антична риторика. Давньогрецькі ритори

Батьківщиною красномовства є Еллада, хоча в давнину мистецтво красномовства було відоме в Єгипті, Ассирії, Вавилоні та Індії. Але саме в Стародавній Греції вона швидко розвивається і тут вперше з'являються систематичні праці з її теорії.

У V ст. до н.е. в Елладі були поширені міста-держави, в яких склалася рабовласницька демократія. Вони створили особливу атмосферу для розквіту красномовства. Вищим органом у такому місті були народні збори, до яких політик звертався безпосередньо. Щоб завоювати повагу людей (демоса), необхідно було максимально привабливо представити їхні ідеї. Цицерон говорив, що є два мистецтва, які можуть піднести людину до найвищої честі: одне — це мистецтво доброго полководця, а інше — мистецтво хорошого оратора.[6]

Великий вплив на розвиток ораторій у Греції мала також торгівля. Греція була торговою країною, комерційні операції вимагали залучення юристів, обговорення та укладення комерційних угод.

Публічно вирішувалися не тільки політичні питання, а й відбувалися суди. Відповідно до законів, опублікованих афінським архонтом Солоном у V столітті до нашої ери, громадяни Афін повинні були захищати себе в суді. При цьому спеціалізованих прокурорів не було, ним могла виступати будь-яка особа. Обвинувачений захищався та переконував суддів у своїй невинуватості. Кількість суддів в Афінах становить 500, а всього у вирішенні долі обвинувачених брали участь до 6 тис. осіб. У таких умовах у більш виграшному становищі перебували ті, хто був обдарований мистецтвом мови і вмів залучати слухачів.