Хто ви гайдамаки?
Автор: golovchanskaya • Март 14, 2018 • Реферат • 1,996 Слов (8 Страниц) • 745 Просмотры
Хто ви гайдамаки?
« Погуляли гайдамаки,
Добре погуляли:
Трохи не раз шляхецькою
Кров’ю наповали… »
Історики й до тепер не можуть дійти згоди у своїх оцінках гайдамацького руху.
Та хто ж насправді були гайдамаки – захисники, борці за волю народу чи розбійники з великого шляху?
Сам термін «гайдамака» в перекладі « гайда» - гнати, переслідувати і через те це слово набуло значення « розбійник».
Саме гайдамацький рух набрав найбільшого розмаху на Правобережній Україні, проте він не був ізольований, а знаходив відгук на Лівобережній та Слобідської України. Традиційно вважається, що гайдамаччина – це національно – визвольний рух антифеодальної спрямованності, що мав на меті звільнення селянства та возєднання України з Росією. Кульмінацією якого стала Коліївщина
( 1768 )- повстання селянства на Правобережній Україні проти польської шляхти, уніатів та євреїв.
Цей погляд був в дореволюційній Росії в Радянській історичній науці, так крокує і тепер з підручника в підручник вже незалежній Україні.
Звернемся до причин цього руху. Правобережна Україна знаходилась у складі Речи Посполитої, де польська шляхта відновила своє панування з 1714р, а це ще більше посилило соціальний та релігійний гніт проти українського населення, зловживання досягло свого апогею, тому людей загнали в глухий кут, единим виходом з якого було насильство. Саме насильство ж, як відомо,
Не може не породжувати насильство.
Гайдамацькі загони були різними за чисельністю так і тривалістю існування, але це соціальний склад гайдамаків. Загони складалися з люмпенізованих селян, наймитів, міщан – одинак та ремісників. Саме тому в «гайдамакуванні» виразно окреслився грабіжницький і розбійницький аспекти. Тому можливо розглядати гайдамаччину скоріше як бунт, погром з елементами організації, що зародилося на грунті об'єктивних соціальних, етнічних і релігійних переконань, але ватажками були колишні запорожці, бо вони були досвідчені і це давало деяку організованість та цілеспрямованість руху - так характеризував історик В. Антонович.
Тому героїчна боротьба запорожских козаків підтримувала в народних масах дух протесту проти гноблення, надихала їх на опір.
Спочатку загони цих соціальних розбійників були невеликі й вели боротьбу розрізнено, грабуючи панські маєтки та знищуючи шляхту та орендарів.
Гайдамацькі загони діяли з весни до пізньої осени, вони застосовували партизанську тактику, що було однією з умов їхніх успішних дій.
Народ брав участь у цій різні, грабував майно своїх жертв і збільшував контингент повстанців цілими купами, але боротьба велася без усякого плану, розбишацьки купи гайдамаків дбали тільки про те, щоб збагатітися здобиччю під час грабунків і самім утекти, покинувши збунтованих селян на їх власну долю.
Разом з тим, згідно з твердженнм українських істориків В. Смолія та В. Степанкова, слід відрізняти гайдамацький рух початку XVIII ст. від великих повстань 30 – 60 років XVIII ст..
Починаючи з повстання І. Верлана 1734 р де були видні форми як організації так і цілеспрямованості гайдамацтва. Наприклад, Верлан розпочав гуртувати навколо своєї сотні всіх незадоволених польським режимом селян. Усіх повстанців включав до козацького реєстру, призначав сотників, ротмістрів та поручиків, були в окремих районах створені козацькі органи самоврядування. « Вони гублять всі вас своїми податками і зборами, і захопили у вас все те, що було у вас і що повинно було належати вам по праву… Об'єднайтеся усі під нашими прапорами і ідіть з нами бити панів…» - звертався до селян один з ватажків козацький сотник М. Москаль.
...