Реформація і Велика селянська війна в Німеччині. Контрреформація

Тема лекції: Реформація і Велика селянська війна в Німеччині. Контрреформація.

Мета: Розкрити причини, мету і хід реформаційного руху в Європі. Висвітлити причини, початок, хід, етапи і підсумки Великої селянської війни в Німеччині. Розкрити етапи та підсумки Контреформації в Європі.

План лекції

Вступ

1.Соціально-економічне і політичне становище Німеччини в кінці XV – на початку XVІ ст.

2.Становище католицької церкви і ставлення до неї різних соціальних верств. Гуманістичний рух.

3.Реформація в країнах Європи.

4.Велика селянська війна в Німеччині (1524 –1525 рр.).

5.Контрреформація.

Висновки

Література

Питання

Вступ

На початку XVІ ст. не існувало держави Німеччина. В Середні віки була створена багатонаціональна (німці, італійці, слов’яни та ін.) Священна Римська імперія німецької нації, до складу якої входило багато самостійних німецьких світських (князівства) і церковних (єпископства) володінь. У феодально роздробленній імперії значну роль відігравала католицька церква, керована Ватиканом. Проти ряду церковних постулатів постали реформістські настрої, з якими виступили Мартін Лютер і Томас Мюнцер. Наступили часи Реформації, які охопили західноєвропейські держави. У такій обстановці в Німеччині спалахнула Селянська війна (1524–1525 рр.). У кінцевому результаті селянські виступи були придушені. Німеччина залишилась роздробленою країною ще на 350 років. Після перших поразок, завданих Реформацією, католицизм перейшов у контрнаступ. Завдяки переосмисленню своєї діяльності католицька церква за підтримки широких верст населення зуміла забезпечити перемогу Контрреформації у більшій частині Європи. Римська католицька церква поширила свій вплив на весь світ.

1.Соціально-економічне і політичне становище Німеччини в кінці XV – на початку XVІ ст.

Наприкінці XV – на початку XVI ст. Німеччина була складовою частиною Священною Римської імперії «німецької» нації. Окрім Німеччини, до її складу входили землі сучасних Нідерландів, Бельгії, Австрії, Чехії, Французької Бургундії, частина Італії та інші території.

Священна Римська імперія була політично роздробленою країною, що складалася з багатьох великих і малих, світських і церковних володінь ( 350 дрібних держав). Очолював Німеччину виборний король, котрий коронувався як імператор. Починаючи з 1438 р. і до 1806 р. ( Німецька імперія перестала існувати) імператори обиралися з родини Габсбургів. У 1519 р. молодий іспанський король Карл I Габсбург став новим імператором під ім’ям Карла V (1519-1556 рр.)

Князі відігравали важливу роль у житті Німеччини. У перші десятиріччя XVI ст. було близько 70 – архієпископів, єпископів, та світських осіб. Сім князів- курфюрстів, що обирали імператора, усіляко протидіяли посиленню його влади та залишали за собою право самостійно вирішувати найважливіші справи.

На початку XVI ст. вся територія Німеччини була вкрита мережею з великих, середніх і дрібних міст, загальна кількість яких була близько 3 тис. Міста поділялися на «імперські» - підпорядковані безпосередньо імператору та «вільні» - які користувалися самоуправлінням, здобутим у наслідок звільнення від своїх сеньйорів. У XVI ст. відмінності між містами майже зникли. Вони мали великі права і часто правили навколишніми територіями як невеликим князівством. Найбільшими містами були Нюрнберг, Аугсбург, Кельн.

У Німечинні існував рейхстаг – імперське зібрання, яке включало три курії: курфюрсти, духовні і світські князі і представники міст. У князівствах існували ландтаги – станово-представницькі органи місцевого дворянства, духівництва і князівських міст. У деякі ландтаги входили також представники сільських громад.

Рейхстаг і ландтаги обговорювали близькі за змістом питання – збереження миру, закони, грошові збори, але на різному рівні – усієї імперії чи окремих князівств. Кожна курія приймала рішення окремо, а потім вони порівнювалися. Велику роль у роботі ландтагів відігравали міста.