Політична система Великої Британії

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

ІНСТИТУТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН І СОЦІАЛЬНИХ НАУК

Кафедра міжнародних відносин та суспільних комунікацій

Курсова робота з дисципліни

«Країнознавство»

Політична система Великої Британії

Виконала студентка 2 курсу  

групи С-8-17-Б1МВЄС (4,6з)

                                              Ананко Дарина Юріївна

Науковий керівник:

Масловська Олена Миколаївна

Заступник завідувача кафедри, кандидат політичних наук

Київ 2018

ЗМІСТ

ВСТУП        2

РОЗДІЛ 1 ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ        2

1.1. Англійська буржуазна революція середини XVII ст. та розвиток конституційної монархії у Великобританії у XVII – XIX ст.        2

1.2. Розвиток державно-політичної системи Великобританії у Новітній час        2

РОЗДІЛ 2 ВИЩІ ОРГАНИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТА ПОЛІТИКО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ        2

2.1. Вищі органи державної влади        2

2.2. Політико-територіальний устрій. Місцеве самоуправління        2

РОЗДІЛ 3 ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ        2

3.1. Особливості сучасної політичної системи        2

3.2. Проблеми сепаратизму та тероризму в Об’єднаному Королівстві        2

ВИСНОВКИ        2

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ        2

ВСТУП

Актуальність. Великобританія – одна з перших країн ліберальної демократії, в якій виникли політичні партії, а потім склалася партійно-політична система двопартійного типу. Історія її виникнення і утвердження розтягнулася з XVII по XIX сторіччя, в ході якої протопартії – торі і вігі – перетворилися на повноцінні структуровані масові партійні організації – Консервативну і Ліберальну партії. В наступному сторіччі британська партійно-політична система зазнала значних змін після того, як місце лібералів зайняли лейбористи, проте, по суті, залишилася двопартійної, спиралася на властиві британській політичній моделі принципи заборон і противаг між гілками влади, суверенітету парламенту і мажоритарну виборчу систему.

Процеси, що зумовили перехід Великобританії від індустріального до постіндустріального типу розвитку – нові принципи економічної діяльності, соціальна і класова фрагментація, культурні зсуви, різні іпостасі глобалізації – торкнулися всіх сторін життя суспільства, включаючи партійно-політичну систему. З 1970-х років почався процес її модернізації, який прийняв не тільки форму великомасштабних змін в трьох провідних партіях – Консервативної, Лейбористської і Ліберальної, але і привів до якісних змін самого характеру системи, її складу, структури і динаміки. Її модернізація стала складовою частиною процесу федералізації державного устрою країни, заміни соціально-реформаторського циклу ліберально-ринковим і, в більш широкому плані, – мажоритарної (вестмінстерської) моделі демократії – плюральною.

В результаті цих змін в 1990-і роки партійно-політична система Великобританії на ряді своїх підрівнів фактично перетворилася на багатопартійну, а на загальнонаціональному – в двохполовинну, які функціонують по законах, відмінних від двопартійної моделі. На загальнонаціональному рівні механізм політичного маятника, що визначав довгий час чергування у владі двох партій, дав серйозні збої: на 18 років до влади прийшли тетчерісти, потім аналогічну позицію домінування зайняли лейбористи. Корінним чином змінилося зовнішнє і внутрішнє середовище "незаселених" партій, які по ряду параметрів знайшли нові якості, переглянули принципи своєї організації, ідеології і електоральної політики. На початку XXI століття ці процеси продовжують розвиватися і формувати політичний вигляд країни, механізми ухвалення політичних рішень на всіх рівнях влади, впливати на її державний устрій, виконання демократичних процедур.