Генуезькі колонії в Північному Причорномор'ї

Генуезькі колонії в Північному Причорномор’ї: адміністративно-територіальний устрій, склад населення та основні заняття представників грецького етносу.

Проникнення італійців на береги Чорного моря почалося ще у ХІІ ст., коли у 1169 р. візантійський імператор Мануїл І Комнін, намагаючись зупинити просування венеційських купців у межах імперських володінь, уклав угоду з Генуезькою республікою. Її суднам надавалося право вести торгівлю у всіх портах імперії за винятком «Матрахи та Россі». За рік таку ж торгівельну угоду було укладено з дружньою генуезьцям Пізою. Після Німфейської угоди (1204) генуезька експансія у Причорномор’ї значно посилилася. Наприкінці 60-х рр. ХІІІ ст. генуезьці заснували на місті Феодосії, яка перебувала під владою татар, торгівельну факторію Кафу, а також цілу низку інших торговельних поселень у Криму, зокрема Боспоро (сучасна Керч) та Чембало (сучасна Балаклава). В Херсоні генуезьці заснували католицьке єпископство на чолі з Річардом Англійським. Конкуренти Генуї – венеційці – осіли в Сугдеї, яку італійці стали називати Солдаєю.

Обидві республіки вели між собою боротьбу за контроль над причорноморською торгівлею, яка закінчилася перемогою генуезьців у шестирічній війні з Венецією (1350-1356). Після цього Генуя стала монополістом у чорноморській торгівлі. Генуезьці заснували ряд нових торговельних факторій, які були розміщені на місцях давньогрецьких колоній: у Матрезі (Таманський півострів), Баті, Монкастро (гирло Дністра), Копі (гирло р.Кубань), Мапі (суч. Анапа), Себастополісі (Сухумі) та Каво-Бусконі, а також на південному узбережжі – в  Трапезунді, Синопі, Амасрі, Пері.

В цей час бурхливо розвивалися конфлікти між грецьким християнським населенням та татарами. 1322 р. греки повстали та перемогли татарський загін. Проте, війська хана Узбека, згодом захопили Сугдею і пограбували її, а вже у 1327 р. зруйнували. Як свідчив арабський мандрівник Ібн Батути, вже 1344р. у місті мешкало майже виключно тюркомовне населення. Така ж доля спіткала й Боспор. Усе це сприяло утвердженню генуезьців в Криму.

1365 р. Генуя уклала договір з татарами, згідно якого Солдая, яка була спустошена трьома набігами татарів, переходила до Генуї. У 1380, 1381, 1387 роках було підписано низку угод, за якими під владу Генуї переходило усе морське узбережжя – від Чембало до Кафи. Південний берег Криму генуезці назвали капітанством Готії.

За адміністративно-територіальним устроєм кримські володіння Генуї поділялися на консульства Кафа, Боспоро, Солдайю, капітанство Готію, консульство Чембало.

Головна управа чорноморських колоній у Генуї, що звалася officium Gazaria, тобто урядом для Хазарії – кримського та азовського узбережжя, призначала консулів у Чембало, Солдайю, Тану та Кафу (консул якої називався «головою Кафи та усього Чорного моря»).  Консул Кафи призначав консулів Лусти (Алушти), Горзоні (Гурзуфу), Партеніта і Ялти. Консулів міст Чембало і Солдайї призначали з Генуї.

 При консулі складалася рада провізорів (попечителів), в обов'язки якої входило загальне спостереження за торгівлею, вона відала поліцією, будівництвом і міським благоустроєм. Крім того, існувала рада старійшин (8 осіб), що призначалася консулом і була органом загального контролю. Далі йшли два массарії (керуючі фінансами) з цілим штатом чиновників, 16 синдиків (суддів), торговельний і продовольчий комітети і воєначальник міста, що відав вартою. Цивільна влада знаходилася в руках базарного пристава, що збирав мито з привезених на базар продуктів і стежив за їх продажем, і відкупників різних зборів і податей (у Кафі стягувався податок за одержання посади, практикувався і продаж вигідних посад з публічних торгів).

Протягом ХІV ст. Кафа перетворилася на найбільший торговельний центр регіону. Конкурентом Кафи на початку ХІVст. Було татарське місто Солхат (суч. Старий Крим), в якому була розташована татарська адміністрація в Криму. В місті мешкали, окрім татар, вірмени, греки, євреї, алани, кипчаки, а також купці різних народностей.

Крім вихідців з Італії, у генуезьких містах-колоніях населення складалося з вірмен, греків, євреїв, татар, народів Північного Кавказу. Також у цих колоніях мешкали руські купці, зокрема, з Волині. Генуезців було мало. Але саме вони обіймали там усі адм. посади. Генуезці не тільки займалися торгівлею, а й володіли великими земельними угіддями, жорстоко експлуатуючи місцеве населення.